5. Ризики небезпеки. Визначення величини ризику

Для кількісної оцінки виникнення і впливу небезпек викорис­товується поняття ризику небезпеки, під яким розуміють частоту виникнення небезпеки.

Величину ризику (Р) визначають як відношення кількості подій з небажаними наслідками, що вже сталися (н), до максимально мо­жливого їх числа (Н) за конкретний період часу: Р = н / Н.

Формула дає можливість розрахувати величину загального та групового ризику. Під час оцінки загального ризику величина (Н) визначає максимальну кількість усіх подій, а під час оцінки групо­вого ризику - максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою.

Для визначення ризику використовують, як правило, такі ме­тоди:

• статистичний, що базується на статистичних даних, розра­хунку частоти прояву небезпек, побудові "дерева" небезпек тощо;

• модельний, що базується на побудові моделей впливу не­безпек на окрему людину, соціальні, професійні групи тощо;

• експертний, за яким імовірність різних подій визначається шляхом опитування досвідчених спеціалістів-експертів;

• соціологічний (соціологічна оцінка), що базується на опи­туванні населення та працівників.

Такі методи доцільно використовувати комплексно.

Існує низка ознак ризиків природних, соціальних, фінансових та інших, за якими їх можна класифікувати на окремі види.

За масштабами розповсюдження розрізняють ризики стосовно окремої людини, групи людей, населення регіону, нації, всього людства.

З позицій доцільності ризик буває обґрунтованим та необгрунтованим (безглуздим).

За волевиявленням поділяють ризики на добровільні та виму­шені.

Стосовно сфер людської діяльності розрізняють економічний, побутовий, виробничий, політичний, соціальний ризики та ризик у природокористуванні.

За ступенем припустимості ризик буває незначний, прийнят­ний, гранично допустимий, надмірний. Незначний ризик має насті­льки малий рівень, що він знаходиться в межах допустимих відхи­лень фонового рівня. Прийнятним вважається такий рівень ризику, який організація може прийняти (дозволити), ураховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвит­ку. Гранично допустимий ризик - це максимальний ризик, який не має перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат. Надмі­рний ризик характеризується надзвичайно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслід­ків.

На практиці досягти нульового рівня ризику неможливо. Незначний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов. Тому сучасна концепція безпеки організації базується на досягненні при­йнятного ризику.

Величину прийнятного ризику можна визначити, використо­вуючи витратний механізм, який дає змогу розподілити витрати організації на досягнення заданого рівня безпеки. Необхідно під­тримувати відповідне співвідношення витрат у різних сферах за­безпечення безпеки, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику, і його рівень вий­де за межі прийнятних значень.

Для визначення мінімального значення загального ризику бу­дують тривимірну модель, яка б відображала залежності рівнів ри­зиків, що виникають у різних сферах, відповідно до розміру витрат на ці сфери з подальшим визначенням мінімального прийнятного ризику та оптимального вибору величини витрат за різними сфера­ми забезпечення безпеки.