Стратегічні цілі організації діяльності митної служби

Центральне місце в управлінському процесі посідає питання визначення цілей.

Митна політика реалізує як економічні, так і політичні цілі, що визначаються державним устроєм, існуючою законодавчою базою та соціально-економічним напрямом розвитку суспільства. І аналі­зувати їх необхідно як одне ціле.

Мета як кінцевий результат, як пріоритетний інтерес діяльності митної служби має бути визначена, передусім, з урахування інтере­сів особистості, конкретної людини. Цей висновок виходить з ви­мог положень ст. З Конституції України, яка закріпила таке: "Лю­дина, її життя й здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед лю­диною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".

Митна служба є складовою частиною системи державної вико­навчої влади, одним з важливих інститутів, що забезпечують за­хист прав і свобод громадян, інтересів держави. Від того, наскільки мета діяльності митної служби відповідає конституційним цілям, буде залежати ступінь реального забезпечення захисту прав і сво­бод громадян, інтересів держави.

Цілі класифікуються на стратегічні (довгострокові), які забез­печують нормальне функціонування національної економіки в ці­лому, і тактичні (короткострокові), що зумовлені поточними по­требами.

Реалізація фіскальної мети суттєво важлива з урахування та­ктичних цілей. Але стратегічним напрямом розвитку митної по­літики є регулятивна функція, тобто створення конкурентного се­редовища як важеля ринкового механізму функціонування еконо­міки. Тому основна мета митної політики має бути підпорядкована зовнішньоекономічній політиці держави і спрямована на досягнен­ня економічної стабільності та прогресу за умов оптимального рів­ня основних макроекономічних показників.

Отже, необхідно визначати загальноекономічні цілі митної по­літики держави, що мають стратегічний характер, і конкретні цілі, які визначають тактику або мають автономний характер. На­приклад, регулювання дефіцитів торговельних і платіжних балан­сів, крім безпосереднього впливу на зовнішню заборгованість і не­прямого впливу на курс національної валюти, тісно пов'язане зі зміною співвідношення попиту й пропозиції на деякі товари на внутрішньому ринку (зокрема, внаслідок обмеження митними та­рифами їх імпорту), тобто може визначати темпи зростання інфля­ції.

Необхідно зазначити, що в конкретній економічній ситуації митна політика може суперечити кінцевій меті. Це пов'язано з тим, що митна політика має більш гнучкі важелі для оперативного втру­чання держави з метою реалізації тактичних цілей, які можуть бути проміжним етапом на шляху до макроекономічної стабілізації.

Як зазначалось вище, стратегічні цілі визначаються для довго­термінового періоду. їх досягнення, як правило, супроводжується коригуванням митно-тарифної політики відповідно до одержаних проміжних результатів. Органи державної влади розробляють про­міжні й тактичні цілі, а за необхідності й систему взаємопов'язаних тактичних цілей, послідовна реалізація яких сприяє досягненню кінцевої стратегічної мети. Потреба у визначенні проміжних такти­чних цілей викликана тим, що інструменти митної політики в осно­вному не мають безпосереднього впливу на стратегічну мету. Крім ^т°го, реалізація тактичних цілей в окремих випадках може мати і протилежний результат. Тому дуже важлива теоретична розробка моделей, які враховували б не тільки безпосередній вплив інстру­ментів митно-тарифної політики на економічні показники, але й Давали б змогу врахувати вплив інших чинників.

У цьому плані основна мета діяльності митної служби може бути розглянута, передусім, через потребу захисту прав і свобод людини.

Забезпечення захисту прав і свобод громадян як основна мета діяльності митної служби вимагає уточнення.

Очевидно, що реальне забезпечення прав і свобод громадян значною мірою залежить від об'єктивних чинників, що відобра­жають різні аспекти й сторони життя суспільства. Діапазон їх до­сить широкий, різноманітний і включає соціально-політичну стабі­льність у суспільстві, матеріально-фінансові ресурси й можливості держави, а також морально-психологічну готовність суспільства піти на прийняття тих або інших заходів захисту від протиправних посягань. У сукупності ці чинники й визначають основу для реаль­ної організації забезпечення прав і свобод громадян. Однак у тому й виявляється організуючий аспект державного управління, що незалежно від усіх цих чинників у соціальній державі є певні кор­дони, переступати які не дозволено цивілізованому суспільству. Такою межею, критерієм цивілізованості суспільства є основні права й свободи, що забезпечують гідність особи. Рівень розвитку митниці тісно пов'язаний з рівнем цивілізованості суспільства, який можна оцінити за рівнем захисту прав і свобод громадян. Держава як соціально-політичне утворення створюється з метою виконання певних функцій. Залежно від ступеня важливості й пріоритетності цілей, що стоять перед державою стосовно захисту прав і свобод, їх умовно можна поділити на чотири рівні.

Перший рівень визначає необхідність забезпечення гаранти захищеності природних, невід’ємних прав і свобод громадян дер­жави. Це завдання розглядається як прямий обов'язок будь-якої держави незалежно від її ресурсних можливостей. У разі неможли­вості виконання цього завдання таке утворення не може розгляда­тися як держава.

При стратегії виживання переважне завдання митниці - це закритий або майже закритий кордон.

Другий рівень визначає необхідність забезпечення основних (конституційних) прав і свобод громадян. Досягнення цього рівня розглядається як необхідна умова для нормального, стійкого функ­ціонування суспільства. При цьому діє стратегія відкритих кордо­нів. Митниця працює в режимі фільтра, що пропускає людей і то­вари, дозволені до переміщення, й затримує товари, заборонені до ввезення чи вивезення.

Третій рівень ставить завдання необхідності гарантії прав і свобод у такому обсязі та якості, який забезпечує гідний розвиток особи. Цей рівень розглядається як розумна база, що дає можли­вість в міру зростання добробуту суспільства поступово розширю­вати захищені й гарантовані права громадян.

При цьому провідною є стратегія споживання - це орієнтація на інтереси замовників, створення й розвиток могутніх інформа­ційних систем, що забезпечують зв'язки зі споживачами. Діяль­ність митниці допускає проведення попереднього планування і під­готовку необхідних засобів контролю й документів, посилення зв'язків із клієнтами (в основному великими організаціями), розви­ток системи інформації та зв'язку.

Розвиток митної системи тісніше пов'язується з вирішенням основних проблем людства: забезпечення екологічної, інформацій­ної, культурної безпеки, моральності тощо.

Мета четвертого рівня - створити такий механізм, який би гарантував гідність і вільний розвиток особи. Поставлене таким чином завдання має розглядатися як стратегічна мета, до досягнен­ня якої спрямована держава. Якщо звернемося до Загальної декла­рації прав людини, то помітимо, як мета, до виконання якої прагну­тимуть держави, висувається завдання забезпечення прав і свобод на такому рівні, який дає змогу підтримувати гідність і вільний розвиток особистості.

При цьому провідною є інформаційна стратегія - стратегія відкритих кордонів. Контроль за виробником іде через споживачів. Митниця стає інформаційною системою з реєстрації руху товарів і людей.

Основну мету пропонується досягати через створення стабіль­ної атмосфери формування митних відносин, її ознаки такі:

• глобалізація регулювання обмінних процесів у масштабах світової системи господарювання через спрощення та уніфікацію митних процедур;

• підвищення рівня гармонізації, тобто узгодженості й уніфі­кації митних систем країн світу та їх взаємодії. Створення міжна­родних (всесвітніх) організацій, які виробляють уніфіковані доку­менти й норми регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• удосконалення організації та управління в митній службі.

і Перехід до "безконтактної" митниці, тобто до системи електронної обробки інформації, застосування новітніх інформаційних технологій;

• розвиток і поліпшення технічних засобів митного контро­лю;

• удосконалення митного законодавства.

Розвиток сучасної митної служби України перебуває сьогодні на другій стадії і має потребу в переході на третю. Робота в режимі "фільтра " не передбачає попереднього планування роботи митни­ці й вимагає суцільної перевірки всіх товарів і людей, що перети­нають митний кордон. Це значно збільшує витрати на утримання митниці, не підвищуючи при цьому загальної ефективності її дія­льності, оскільки "вигоди" від затримки недозволених вантажів стають менш значними в порівнянні з тими перевагами, що обіцяє розвиток широкої торгівлі з іншими країнами, й зменшенням за­тримок товарів на кордоні.

Перехід до третьої стадії розвитку митниці, до перетворення її у партнера учасників зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) дасть можливість не тільки краще розуміти інтереси клієнтів, але й створити систему, яка гнучко вписується в загальний товаропотік і зацікавлена в його прискоренні. Такий підхід дає змогу частину функцій, які сьогодні виконує митниця, передати відправникам (виробникам) товарів і послуг. Крім того, можна буде обмежитися методами вибіркового контролю.

Четвертий етап у розвитку митниці - інформаційний. Деякі аспекти цього етапу вже одержали свій розвиток у рамках Шенгенської угоди. Можливо, що деякі елементи такої системи впрова­дяться і в нас, хоча і не так масово, як у Західній Європі¹⁰.

Вважаємо, що матеріально-фінансові можливості України, мо­рально-духовний стан суспільства і ступінь цивілізованості нашо­го народу дають можливість вимагати від держави гарантії прав і свобод громадян нарівні, що забезпечує гідний розвиток особи.

Створена в Україні митна служба в цілому показала свою ефе­ктивність, особливо у виконанні фіскальної функції. її діяльність тісно пов'язана зі стабільністю державної митної політики, інстру­ментом проведення якої у життя вона і є. Тому розвиток митної системи більшою мірою визначається ініціативами Уряду, що фор­мує державну митну політику і меншою мірою - ініціативою кері­вництва митної служби України.

Як орган, створений державою, митна служба повинна бути надійним регулятором зовнішньоторговельної діяльності й гаран­том дотримання митного законодавства. Як учасник процедур зовнішньоекономічної діяльності митна служба мусить забезпечи­ти таку якість своєї роботи, щоб для законослухняного учасника ЗЕД митне оформлення і митний контроль були природним етапом торгових процедур, які не гальмують торговельні й виробничі про­цеси.

Для розвитку країни та її інтеграції у світове співтовариство, поліпшення економічного і соціального добробуту народу необ­хідне формування якісно нової митної служби України шляхом модернізації і раціоналізації її діяльності, а саме її орієнтування на клієнтів.

К. Левін та Л. Нігро відзначають, що державні органи повинні у своїй роботі задовольняти "вимоги закону і запити людей" , тобто забезпечувати ефективну та продуктивну діяльність, надаю­чи якісні послуги та одночасно проводити політику, котра відпові­дає законодавству.

На нашу думку, більш доцільно вживати слово "клієнти" за­мість слів "споживачі" або "користувачі" стосовно до загального випадку надання послуг у державному секторі.

Поняттю "клієнти" відносно конкретної державної служби та залежно від змісту можна надати два значення: широке та вузьке.

Якщо мова йде про роботу державної митної служби, до по­няття "клієнти" у вузькому значенні зараховують співтовариство споживачів певного виду послуг (митних) - суб'єктів ЗЕД та гро­мадян, що переміщують через митний кордон товари та предмети, котрі підпадають під юрисдикцію митної служби, а у широкому значенні зараховують ще й громадськість - громадян країни, яким служать органи влади.

При упровадженні третього типу митниці найважливішим пи­танням є розуміння митниками своїх функцій як функцій надання послуг клієнтам. Безпосередні клієнти митної служби - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та громадяни, які перетинають митний кордон. Опосередковані клієнти - громадяни України, які сплачуючи податки державі, є замовниками певних послуг щодо виконання регулятивних і захисних функцій митною службою кра­їни.

До митної клієнтури належать суб'єкти ЗЕД і громадськість. Відповідно до цього їх запити і потреби різноманітні. Наприклад, транспортні компанії потребують більш швидкого обслуговування, у той час як громадськості необхідні ретельний огляд і сувора бо­ротьба з контрабандою і наркотиками. Відповідні державні органі­зації також виражають інтереси залежно від своїх обов'язків.

Працівники митної служби України на даному етапі категори­чно не сприймають поняття "клієнт" і "партнери" щодо суб'єктів ЗЕД, а розуміють їх як об'єкт контролю, стягнення митних плате­жів і зборів та покарання. Поняття "клієнт" розуміється у випадках надання послуг, за які стягується додаткова плата - митні збори.

Охоплення широкого кола клієнтів дає цікаві результати. Мит­на служба може вважати своїми клієнтами і громадян, інтереси яких вона захищає, і організації, діяльність яких вона регулює. Як­що митна служба визнає клієнтами суспільство чи групу людей, інтереси яких вона захищає (наприклад, власних товаровиробни­ків), вона прагне не потрапити їм "під контроль". Визнавши клієн­тами підприємства й організації, діяльність яких вона регулює, ми­тна служба повинна робити це розумно, не удаючись до зайво жор­стких заходів, одночасно пам'ятаючи про захист інтересів людей, щоб виключити небезпечні ситуації (контрабанду шкідливих това­рів, технологій, ідей тощо).

Внутрішня кон'юнктура обумовлює необхідність переважання нових завдань. Дотепер митна політика та організація митної спра­ви спрямовані на переважання традиційних митних функцій, таких як стягування податків і зборів та антиконтрабандні заходи. Однак митній системі майбутнього потрібно спрямувати свою основну діяльність на забезпечення суспільної безпеки, охорони здоров'я й навколишнього середовища, виявлення й припинення забороненої та незаконної торгівлі; а також на сприяння розвитку системи ма­теріально-технічного забезпечення й міжнародної торгівлі ^!2.

Міжнародні організації, такі як ВМО (Всесвітня митна органі­зація), вимагають спрощення й уніфікації митних процедур, під­креслюючи важливість взаємного обміну інформацією, щоб уникнути незаконних угод, включаючи незаконний обіг наркотиків то­що.

Найбільш раціональним рішенням у цих умовах слід визнати активне адміністративне втручання держави в регулювання зовні­шньоекономічної діяльності на основі науково обґрунтованої сис­теми управління державною митною політикою й комплексом ми­тно-тарифних заходів її реалізації та орієнтації на забезпечення ін­тересів громадян і держави. Розв'язання цієї проблеми пов'язано також з адаптацією митної діяльності до вимог міжнародних стан­дартів у сфері управління якістю продукції та послуг ¹³.

На думку автора, найважливішим напрямком реалізації цілеви-значення та цілепокладання в митній службі є прийняття стратегі­чного плану, або концепції розвитку митної служби України, якої ще не прийнято за часи існування незалежної України.

Концепція розвитку митної служби має бути загальним заду­мом стратегічного плану, котрий виражається у формулюванні глобальних цілей та пріоритетів системи митної служби що­до реалізації митної політики держави, задоволення запитів клієнтів на основі партнерства і довіри громадськості та ви­значення найважливіших шляхів, форм, методів і принципів їх до­сягнення.

Підсумовуючи викладене вище, означимо основні напрямки удосконалення управління в митній службі:

1. Удосконалення діяльності митної служби, куди входять уто­чнення завдань нинішньої діяльності, підвищення її ефективності, а також прогнозування діяльності на близьку і далеку перспективу.

2. Удосконалення засобів і способів управління. Сюди нале­жать питання подальшого розвитку систем управління в митній службі (створення систем управління за цілями і результатами), створення систем удосконалення керівного й іншого персоналу, поліпшення систем прийняття рішень, розвитку інформаційних си­стем управління, уточнення систем співробітництва, а також змісту посадових обов'язків керівників і груп управління.

Удосконалення організаційної структури щодо більшої вмо­тивованості й ефективності, використання гнучкіших структурних рішень (проект, матриця), уточнення питань поділу праці й повноважень, удосконалення комунікацій усередині митної служби і поза нею, а також поліпшення делегування повноважень.

4. Поліпшення робочої атмосфери усередині митної служби, особливо щодо гласності, умотивованості роботи, людських відно­син, довіри, терпимого ставлення до критики і готовності її вико­ристовувати з метою удосконалення митної служби.

5. Удосконалення стилю роботи керівників і способів їх мис­лення шляхом поліпшення знань, здібностей та можливостей, удо­сконалення індивідуального стилю керівництва, управлінського мислення, змісту своєї роботи і використання свого робочого часу тощо.

6. Удосконалення форм співробітництва: поліпшення співробі­тництва між керівниками органів і підрозділів митної служби, між керівництвом і профспілкою, підвищення готовності до співробіт­ництва між окремими працівниками і групами, а також ефективне використання в практичній діяльності з управління різних догово­рів, укладених з іншими організаціями.

7. Усебічний розвиток самого керівника: поліпшення психічно­го і фізичного стану, турбота про мотивування роботи і всього життя, складання плану життя і кар'єри, а також робота над собою.

Не можна не відзначити важливість наявності й підготовки в системі митної служби фахівців у сфері розробки та вдосконалення митної політики, що гарантуватиме розробку довгострокових про­грам розвитку митної політики та служби.

Експерти ООН рекомендують визнати фахівців у сфері розроб­ки державної політики вищою елітою в рамках держслужби і під­креслюють, що для них необхідно створити особливі можливості службового зростання, умови для безупинного процесу навчання і нагромадження всебічного досвіду.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте сутність митної служби як соціального інституту держави.

2. Назвіть основні ознаки системи митної служби України.

3. Розкрийте сутність основних суспільних функції митної служби: регулятивну, захисну та фіскальну.

4. Поясніть пріоритетність реалізації основних суспільних функції митної служби.

5. У чому полягає процес реалізації митної політики держа­ви?

6. Визначте та охарактеризуйте основну мету діяльності мит­ної служби.

7. Охарактеризуйте чотири рівні реалізації основної мети діяльності митної служби.

8. Розкрийте сутність стадій розвитку митниці.

9. Охарактеризуйте стадію та сучасний стан розвитку митної служби України.

10. Назвіть основні концептуальні напрямки розвитку митної служби України.