Тема 4. Організаційна структура митної служби

1. Поняття організаційної структури.

2. Типи і види організаційних структур у митній службі.

3. Організаційна структура митної служби України.

4. Система управління в митній службі.

5. Зв’язки у системі митної служби.

6. Поняття і здійснення організаційно-штатної роботи в митній службі.

1. Поняття організаційної структури

Організаційна структура - це сукупність органів організації та їх стійких зв 'язків, що обумовлені її побудовою та забезпечу­ють її цілісність.

Таким чином, даючи загальну характеристику організаційної структури, можна виділити декілька положень, які визначають її значущість:

• спрямована на встановлення чітких взаємозв'язків між окремими підрозділами і співробітниками;

• забезпечує координацію всіх функцій управління;

• визначає функції, повноваження і відповідальність на управлінських рівнях;

• визначає оптимальну ефективність взаємодії із зовнішнім середовищем, досягнення цілей та виконання функцій, виживання;

• визначає організаційну поведінку співробітників, тобто стиль управління і якість праці колективу.

Такий підхід, що відображає взаємозв'язок між структурою управління та функціями, є не тільки науково обґрунтованим, а й відповідає нагальним вимогам сьогодення - удосконаленню систе­ми управління організації.

Від поняття "організаційна структура" необхідно відрізняти поняття "організаційна структура управління".

В.М. Колпаков вважає, що "організаційна структура управлін­ня являє собою сукупність управлінських ланок, взаємопов'язаних організаційно-адміністративними відносинами, ...в організаційній структурі управління її елементами є тільки посади суб'єктів управління, а зв'язками - зв'язки субординації"'. Система управлін­ня створює внутрішню структуру, матеріальну основу процесу управління ⁵.

Організаційна структура управління (ОСУ) - це сукупність управлінських ланок (посад суб 'єктів управління) органу або орга­нізації та їх стійких зв 'язків субординації, що забезпечують процес управління.

ОСУ відображає внутрішню будову керівної системи. Система управління створює внутрішню структуру, матеріальну основу процесу управління. Під керівною системою організації прийнято розуміти сукупність усіх елементів, які беруть участь у розробці, прийнятті та організації виконання управлінського рішення, тобто виконують функції управлінської діяльності. ОСУ в основному обумовлює загальну будову організації.

Наявність організаційної структури управління і її розвиток є основою всієї організації. Поза їх межами виключається можли­вість реалізації функцій управління.

У рамках структури управління відбувається управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені завдання і функції управління, а от­же, права і відповідальність за їх виконання. Тому структуру управління можна розглядати як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої відбувається процес управ­ління, спрямований на досягнення поставленої мети.

Елементами управлінської структури є окремі працівники, служби та інші ланки апарату управління, а відносини між ними підтримуються завдяки зв'язкам, які прийнято поділяти на горизо­нтальні й вертикальні. Горизонтальні зв'язки мають характер пого­дження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв'язки - це зв'язки підпорядкування, вони виникають за наявності декількох рівнів управління. Крім того, зв'язки в структурі управління мо­жуть носити лінійний і функціональний характер. Лінійні зв'язки відображають рух управлінських рішень та інформації між так зва­ними лінійними керівниками, тобто особами, які повністю відпові­дають за діяльність організації або її структурних підрозділів. Фун­кціональні зв'язки відображають більш складну організаційну структуру управління й відповідають рухові інформації під час ре­алізації управлінських рішень та функцій управління у цих струк­турах.

Таким чином, структура управління включає всі цілі, розподі­лені між різноманітними ланками, зв'язки між якими забезпечують координацію окремих дій з їх виконання. Зв'язок структури управ­ління з ключовими поняттями управління - його метою, функція­ми, процесом, механізмом функціонування, людьми та їх повнова­женнями - свідчить про її величезний вплив на всі сторони управ­ління. Тому керівники всіх рівнів приділяють величезну увагу принципам і засобам формування структур, вибору типу або ком­бінації видів структур, вивченню тенденцій в їх побудові та оцінці їхньої відповідності меті й завданням.

Вдало створена структура системи управління значною мірою визначає її ефективність, оскільки забезпечує стійкість зв'язків між безліччю компонентів об'єкта управління і забезпечує цілісність системи. Вона пов'язує окремі елементи системи в єдине ціле, впливає на форми й організацію планування, оперативного управ­ління, способи організації робіт і їх координацію, дає можливість виміряти й порівняти результати діяльності кожної ланки системи. Структура впливає і на технологію управління, ставить завдання оптимального розподілу інформації, використання управлінської техніки при підборі й розстановці кадрів.

Багатогранність структур управління передбачає безліч прин­ципів їх формування. Передусім структура має відображати мету і завдання організації, а також функціональний розподіл праці й об­сяг повноважень працівників управління, які визначаються політи­кою, процедурами, правилами та посадовими інструкціями та роз­ширюються, як правило, у напрямку більш високих рівнів управ­ління. При цьому повноваження керівника будь-якого рівня обме­жуються не тільки внутрішніми факторами, але й факторами зов­нішнього середовища, рівнем культури та ціннісними орієнтаціями суспільства, прийнятими в ньому традиціями і нормами. Іншими словами, структура управління повинна відповідати соціально-культурному середовищу, і треба враховувати умови, в яких вона буде функціонувати. Практично це означає, що сліпе копіювання структур управління, які діють успішно в інших організаціях, не ефективне, якщо умови відрізняються.

Існує декілька типів організаційних структур та організацій­них структур управління, що ми розглянемо далі, але важливо, як діюча структура управління (вдале поєдн-ання типових структур управління) виконує свої функції, тобто наскільки вона оптимальна для даних умов, наскільки раціональні зв'язки між ланками і рів­нями управління, щоб забезпечити надійність та мінімальні витра­ти на апарат управління.

В організаційних структурах використовуються організаційні основи, які формують відповідні типи структур.

Завдання і головні напрямки діяльності митної служби обумо­влюють певну складну ієрархічну та багаторівневу організаційну структуру її органів.

2. Типи і види організаційних структур у митній службі

Організаційна структура органів митної служби включає бага­торівневу сукупність різних структурних підрозділів, об'єднаних у систему, певні, задані нормативно-правовими актами зв'язки під­порядкованості між ними, а також форми розподілу функцій. В усіх органах залежно від характеру виконуваних функцій існує три основні види структурних підрозділів:

• галузеві, або основні, які реалізують основні функції орга­нів митної служби;

• забезпечувальні (кадрові, фінансово-економічні, господар­ські тощо), які виконують допоміжні або забезпечувальні функції;

• загального керівництва або організаційно-інформаційно-інспєкційні (апарат Голови служби, чергові оперативні частини, інформаційно-аналітичні центри й відділи тощо), які виконують функції загального керівництва.

Кожен орган складається з цілого ряду структурних підрозділів (управлінь, відділів, відділень, груп тощо). З іншого боку, сукуп­ність органів різних видів і рівнів складності й підпорядкованості пов'язана єдиними, визначеними чинним законодавством, цілями та завданнями своєї діяльності й утворюють єдину систему митної служби.

Для побудови організаційних структур митної служби застосовувалися типові моделі організаційних структур.

Можна навести кілька різних класифікацій організаційних структур, кожна з яких буде відбивати певний підхід до аналізу взаємозв'язків між частинами організації. Широко визнано, що іс­нує п'ять основних типів організаційних структур: 1) елементарна, 2) функціональна, 3) дивізіональна, 4) структура стратегічних складових; 5) матрична. З розвитком технічного прогресу з'явилося багато й інших оргструктур, але в митній службі викори­стовуються такі: елементарна, функціональна, дивізіональна і ма­трична.

Елементарна організаційна структура відбиває дворівневий поділ, що може існувати тільки в невеликих організаціях, підрозді­лах. При такій структурі в організації виділяється вищий (керівник) і нижчий (виконавець) рівні. Виконавець підпорядковується і отримує прості, зрозумілі кожному і цілком логічні вказівки тільки від одного керівника. У цьому випадку структурний підрозділ очо­лює наділений необхідними повноваженнями начальник і здійснює одноосібно всі функції управління. Його рішення обов'язкові для виконання співрооїтниками. Оптимальною робочою групою потрі­бно вважати колектив, яким керує одна людина. Принцип єдинона­чальності, що реалізовується при цьому, не тільки концентрує всю повноту влади в одних руках, але й накладає персональну відпові­дальність на керівника. Вищий орган управління не має права від­давати розпорядження виконавцям, минаючи їх безпосереднього начальника.

Однак у цьому випадку керівник, одноосібно відповідаючи за всі сторони діяльності колективу, зобов'язаний один виконувати весь комплекс управлінських робіт, у результаті чого часто відчу­ває велике інформаційне перевантаження. Якщо виконавців багато і вони виконують роботу різного типу, то управляти ними стає складно. Елементарна структура виправдано застосовується у не­великих дворівневих організаціях або як елемент більш складних організацій.

У митній службі ці структури широко використовується для побудови нижчих ланок системи (відділи, відділення, сектори то­що).

Для елементарних організаційних структур характерно те, що вони дозволяють швидко приймати рішення, швидко реагувати на зміни в зовнішньому середовищі та забезпечувати неформальний підхід до мотивування й контролю діяльності співробітників. Це, безсумнівно, дає певні переваги. У той же час елементарні оргструктури відкривають простір для волюнтаризму керівника і зосере­джують його увагу на поточних справах, не даючи йому можливос­ті приділяти належну увагу майбутньому.

Перевагою цих структур є їх простота, чіткість побудови, явно і недвозначно виражена підлеглість і відповідальність структурних елементів, але діапазон їх застосування обмежений через організа­ційні труднощі при вирішенні багаторівневих неоднозначних за­вдань. Складно вирішуються питання, які виникають між підрозді­лами. Часто спостерігаються випадки нерівномірного завантажен­ня керівників, успіх роботи багато в чому залежить від їх майстер­ності й досвіду.

Функціональна організаційна структура виникає там, де з'являється поділ праці й спеціалізація. Як тільки окремі функції отримують організаційне закріплення, відразу в організації склада­ється функціональна організаційна структура, що пов'язує ці під­розділи в єдине ціле та встановлює зв'язки підпорядкування в ор­ганізації.

На функціональній основі формуються державні органи, які спеціально утворені для здійснення конкретних функцій. Це дасть можливість під кожну з функцій підібрати високопрофесійний апа­рат фахівців. Водночас така основа породжує дуже складну про­блему міжфункціональної координації, яка обмежує переваги спе­ціалізованого ведення окремих функцій.

У митній службі ці структури використовуються при побудо­ві структур органів митної служби. За цією структурою побудо­вані: центральний апарат ДМСУ; митниці, спеціалізовані митні установи та організації.

Функціональні організаційні структури мають такі позитивні риси. По-перше, вони дають можливість вищому керівництву зосе­редитися на стратегічних питаннях. По-друге, вони створюють умови для досягнення високої ефективності за рахунок спеціаліза­ції. Недоліком функціональних організаційних структур є те, що вони призводять до міжфункціональних конфліктів, ускладнюють міжфункціональну координацію та обмежують можливості форму­вання в організації керівників, здатних вирішувати питання страте­гічного управління.

Дивізіональна організаційна структура складається в тих орга­нізаціях, де в силу певних обставин виділяються відносно відособ­лені й наділені великими правами структурні підрозділи. Підстава­ми для їх виділення може бути діяльність у спеціалізованих підроз­ділах або на відносно ізольованих територіях, або ж робота з різ­ними спеціалізованими об'єктами тощо. Керівництво таких підроз­ділів має право виробляти стратегію для керованого ними відді­лення й підкоряється безпосередньо вищому керівництву організа­ції.

У митній службі дивізіональна структура використана при побудові самої системи митної служби, де окремими відносно са­мостійними організаціями є митниці, спеціалізовані митні уста­нови та організації.

Дивізіональні організаційні структури мають багато переваг. По-перше, вважається, що вони, забезпечуючи передачу прав у від­ділення організації, сприяють збільшенню гнучкості й адаптивності організації до умов зовнішнього середовища. По-друге, дивізіона­льні структури звільнюють вище керівництво від вирішення поточ­них питань і дають йому можливість займатися тільки стратегією. По-третє, з їх допомогою на більш низьких рівнях організації вста­новлюється залежність фінансового стану підрозділів від результатів їх функціонування. По-четверте, дивізіональна структура ство­рює умови для формування в організації керівників, здатних вирі­шувати питання стратегічного управління. До суттєвих недоліків дивізіональних організаційних структур належать можливість ви­никнення стратегічної несумісності окремих самостійних підрозді­лів організації, а також проблеми розподілу загальноорганізаційних ресурсів і витрат між автономними відділеннями організації.

Матрична організаційна структура складається в тих органі­заціях, де необхідна швидка адаптація організаційної структури до змін зовнішнього середовища. При побудові матричної структури поєднуються дві структури: до функціональної структури додаєть­ся лінійне управління з виконання спеціальних програм і проектів. Основним призначенням матричних структур є інтеграція управ­ління з реалізації програм.

У митній службі матричні структури на постійній основі не використовуються. Вони створюються для реалізації певних тим­часових програм або завдань. Наприклад, створення робочої групи для виконання доручень Президента України або об'єднання груп різних підрозділів митної служби та правоохоронних органів для проведення спеціальних операцій тощо.

Матрична організаційна структура дає можливість перебороти роз'єднаність, яка виникає між окремими функціональними ланка­ми організації. Крім того, вона є хорошою основою для залучення керівників середнього рівня до вирішення стратегічних питань, тим самим сприяючи формуванню в організації керівників-стратегів. Матрична оргструктура створює умови для комплексного підходу до вирішення завдань і сприяє посиленню творчих начал в органі­зації. До труднощів реалізації матричного підходу належать його дуалізм у керівництві, при якому в підлеглих можуть виникати проблеми, а також необхідність дуже великих координаційних зу­силь, що охоплюють вертикальні й горизонтальні зв'язки.

Необхідно підкреслити, що переваги та недоліки різних органі­заційних структур не можна абсолютизувати. Кожна організа­ційна структура проявляє себе залежно від тих умов, у яких функ­ціонує організація. Тому про недоліки й переваги окремих типів ор­ганізаційних структур можна говорити тільки в загальному плані.

Кожна соціальна система передусім складається з двох самостійних, але взаємопов'язаних підсистем - керованої та керівної (об'єкта і суб'єкта управління). Крім названих вище підсистем, виділяються такі підсистеми:

1. технічна - комплекс засобів, що забезпечують вирішення завдань системи. Він взаємопов'язаний у просторі й сполучається за потужністю та функціональною належністю;

2. технологічна - базується на поділі процесу діяльності на стадії та процеси;

3. управління та організації діяльності;

4. економічна — виражає єдність економічних процесів, а також економічних зв'язків;

5. соціальна - люди, котрі становлять колектив і вступають у певні соціальні відносини у процесі спільної праці.

Організація як соціальна система має певну структуру в керів­ній і керованій системі. Якщо керована система визначається тех-ніко-технологічними особливостями діяльності певної організації, то керівна система визначається тим, які функції треба виконувати у процесі управління, розмірами й складністю організації. Від того, які функції необхідні для виконання завдань, вирішуваних органі­зацією, буде багато в чому залежати організаційна структура управління.

ТИПИ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ В МИТНІЙ СЛУЖБІ

У митній службі для побудови структур органів і підрозділів використовуються всі розглянуті нижче типи організаційних струк­тур управління. Залежно від характеру зв'язків між підрозділами організації розрізняють такі основні типи організаційних струк­тур управління в митній службі: 1) лінійну, 2) функціональну, 3) лінійно-функціональну (штабну), 4) матричну.

При побудові структур органів митної служби можуть одно­часно використовуватися три типи організаційних структур управління: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна - залеж­но від розміру органу, підрозділу та рівня управління за ієрархією митної служби.

Лінійна організаційна структура управління є однією з най­простіших організаційних структур управління. Вона характеризу­ється тим, що на чолі кожного структурного підрозділу знаходить­ся керівник, який наділений усіма повноваженнями, здійснює од­ноосібне керівництво підлеглими працівниками й зосереджує у своїх руках усі функції управління.

При лінійному управлінні кожна ланка і кожен підлеглий ма­ють одного керівника, через котрого по одному каналу проходять усі команди управління. У цьому випадку управлінські ланки несуть відповідальність за результати всієї діяльності керованих об'єктів. Мова йде про виділення керівників, закріплених за об'єктами, з яких кожен виконує всі функції управлінської діяльно­сті, розробляє та приймає рішення, пов'язані з управлінням цим об'єктом тощо. Оцінка результатів діяльності в лінійній структурі управління має вигляд трикутника.

К - керівник, ЛК - лінійний керівник, В - виконавець

Рис. 1. Лінійна організаційна структура управління

Оскільки в лінійній структурі управління рішення передаються по ланцюжку "згори вниз", а сам керівник нижньої ланки управ­ління підлеглий керівникові більш високого над ним рівня, форму­ється свого роду ієрархія керівників конкретної організації. Напри­клад: 1) начальник сектора, начальник відділу, начальник управ­ління, директор департаменту, заступник Голови Державної митної служби, Голова Державної митної служби України; 2) начальник митного поста, начальник відділу, заступник начальника митниці, начальник митниці. У цьому випадку діє принцип єдиноначальнос­ті, суть якого полягає в тому, що підлеглі виконують розпоряджен­ня тільки одного керівника. Вищий орган управління не має права віддавати розпорядження яким-небудь виконавцям, минаючи їх безпосереднього начальника. Схематично лінійна структура управ­ління зображена на рис. 2.1.

Як видно з рисунка, у лінійній структурі управління кожен підлеглий має начальника, а кожен начальник має підлеглих. Така структура функціонує в невеликих організаціях на нижчому рівні управління.

У лінійній структурі система управління організацією компо­нується з урахуванням ступеня концентрації виконуваних основних і ресурсних функцій організації, технологічних особливостей або послуг, які надаються, тощо.

Лінійна структура управління є логічно стрункішою і форма­льно визначеною, але разом з тим менш гнучкою. Кожен з керівни­ків має всю повноту влади, але відносно невеликі можливості ви­рішення функціональних проблем, які вимагають вузьких, спеціа­льних знань.

Недоліки лінійної структури певною мірою можуть бути усу­нуті функціональною структурою.

Функціональна організаційна структура управління. Функціональне управління здійснюється деякою сукупністю підрозділів, спеціалізованих на виконанні конкретних видів робіт, необхідних для прийняття рішень у системі лінійного управління.

К - керівник, ФК - функціональний керівник, В – виконавець

Рис. 2. Функціональна організаційна структура управління

Ідея полягає в тому, що виконання окремих ресурсних та управлінських функцій з конкретних питань покладається на фахі­вців, тобто кожен орган управління (або виконавець) спеціалізуєть­ся на виконанні окремих видів діяльності.

Як правило, фахівці одного профілю об'єднуються у спеціалі­зовані структурні підрозділи (відділи): плановий, організаційний тощо. Таким чином, загальне завдання управління організацією поділяється, починаючи із середнього рівня за функціональним критерієм. Звідси і назва - функціональна структура управління.

Функціональне управління існує поряд з лінійним, що створює подвійне підпорядкування для виконавців.

Як видно з рис. 2.2, замість універсальних керівників, що по­винні розбиратися й виконувати всі функції управління, з'являється штат фахівців, котрі мають високу компетенцію у своїй галузі й відповідають за певний напрямок (наприклад, планування і прогнозування). Така функціональна спеціалізація апарату управ­ління значно підвищує результативність діяльності організації.

Недоліки як лінійної, так і функціональної структур управління значною мірою усуваються лінійно-функціональними структурами.

Лінійно-функціональна (штабна) організаційна структура управління. У такій структурі управління всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, котрий очолює певний колектив. Під час розробки конкретних питань і підготовки відповідних рішень, про­грам, планів керівникові допомагає спеціальний апарат, що склада­ється з функціональних підрозділів (управлінь, відділів, секторів тощо).

К — керівник, ЛК - лінійний керівник, ФК - функціональний керівник,

В – виконавець

Рис. 3. Лінійно-функціональна (штабна) організаційна структура управління

У цьому випадку підрозділи перебувають у підпорядкуванні головного лінійного керівника. Свої рішення вони проводять у життя або через головного керівника, або (в межах своїх повнова­жень) безпосередньо через відповідних керівників служб-виконавців.

Таким чином, лінійно-функціональна структура містить спеці­альні підрозділи при лінійних керівниках, що допомагають їм ви­конувати управлінські функції.

Матрична організаційна структура управління створюється шляхом сполучення структур двох видів: лінійної та програмно-цільової (різновид лінійної). При функціонуванні програмно-цільової структури керівний вплив спрямований на виконання пев­ного цільового завдання, у розв'язанні котрої беруть участь усі ланки організації.

Сукупність робіт щодо реалізації заданої кінцевої мети розглядається не з позицій існуючої ієрархії підпорядкування, а з позицій досягнення мети, передбаченої програмою. Основна увага при цьому концентрується не стільки на вдосконаленні окремих під­розділів, скільки на інтеграції всіх видів діяльності, створенні сприятливих для ефективного виконання цільової програми умов. При цьому керівники програми несуть відповідальність як за її реа­лізацію в цілому, так і за координацію та якісне виконання функцій управління.

Відповідно до лінійної структури (по вертикалі) будується управління з окремих сфер діяльності організації: виконання осно­вних або забезпечувальних функцій тощо.

У межах програмно-цільової структури (по горизонталі) орга­нізовується управління програмами (проектами, темами).

До лінійно-функціональної структури вво­дяться (тимчасово чи постійно) особливі штабні органи (особа чи група осіб), які координують існуючі горизонтальні зв'язки з вико­нання конкретної програми (проекту), зберігаючи при цьому вер­тикальні відносини, властиві цій структурі. Основна частина пра­цівників, зайнятих реалізацією програми, підпорядковується не менш як двом керівникам, але з різних питань.

Управління програмами здійснюється спеціально призначени­ми керівниками, котрі несуть відповідальність за координацію всіх зв'язків та своєчасне досягнення цілей. При цьому керівники вищо­го рівня звільняються від необхідності приймати рішення з поточ­них питань. У результаті на середньому й нижчому рівнях підви­щується оперативність управління та відповідальність за якість ви­конання конкретних операцій і процедур, тобто помітно підвищу­ється роль керівників спеціалізованих підрозділів в організації ро­біт з чітко визначеної програми.

При матричній структурі управління керівник програми (прое­кту) працює не з фахівцями, котрі підлеглі безпосередньо не йому, а лінійним керівникам, і в основному визначає, що й коли має бути зроблено за конкретною програмою. Лінійні ж керівники вирішу­ють, хто і як буде виконувати ту чи іншу роботу.

Створення матричної організаційної структури управління ор­ганізацією вважається доцільним, якщо існує необхідність освоєн­ня ряду нових складних завдань у стислий термін, упровадження технологічних нововведень і швидкого реагування на зміни в зов­нішньому середовищі тощо.

Матричні структури управління, що доповнили лінійно-функціональні організаційні структури, відкрили якісно новий на­прямок у розвитку найбільш гнучких і активних програмно- цільових структур управління. Вони націлені на розвиток творчої ініціативи керівників і фахівців та значне підвищення ефективності управління.

Цей тип структури, пов'язаний, як правило, з територіальним управлінням, що забезпечує комплексний підхід до управлінських процесів на певній території, доповнений програмно-цільовими структурами, що керують вирішенням окремих проблем, дає мож­ливість гнучкого, адаптаційного підходу до динамічних керованих об'єктів.

Підсумовуючи, можна сказати, що єдиної найкращої організа­ційної структури не існує. Існують різні види структур, кожна з яких має свої сильні та слабкі сторони. Організаційна структура - не самоціль, а інструмент, за допомогою котрого можна підви­щити ефективність спільної праці працівників митних органів, установ та організацій для досягнення певних цілей в певних умо­вах та в певний час.

У митній службі застосовуються усі ці типи організаційних структур. В управлінні невеликими підрозділами (підрозділами, відділеннями галузевих служб) застосовується лінійний тип органі­заційної структури управління.

Функціональний тип організаційної структури управління ви­користовується для управління рівнем вищого порядку, для керу­вання більшою кількістю підлеглих, коли необхідно розподілити їх обов'язки за окремими функціями.

Наприклад, апарат управління митниці складається таким чи­ном, що загальне керівництво і відповідальність за його роботу здійснює начальник органу, а окремі функції управління делегу­ються його заступникам (робота з особовим складом, організація митного контролю, дізнання тощо), разом з тим усі вони несуть персональну відповідальність перед керівником органу за напрямок діяльності, який вони очолюють.

Превалюючим є лінійно-функціональний тип організаційної структури, характерний для управління найбільш складними рів­нями, до яких належать митниці, центральний апарат ДМСУ.

Структурно-функціональна спеціалізація органів митної служ­би може бути пов'язана як із забезпеченням реалізації функцій зов­нішнього управління (наприклад, процесами регулювання ЗЕД), так і з внутрішньо-організаційними завданнями (наприклад, ство­рення інформаційних, аналітичних, обліково-довідкових підрозді­лів тощо).

Свою роль у митній службі виконує і матрична основа струк­тур управління, яка поєднує лінійне та програмно-цільове управ­ління. Прийнятий тип структури, пов'язаний, як правило, з терито­ріальним управлінням, що забезпечує комплексний підхід, допов­нений програмно-цільовими структурами, які керують розв'язанням окремих проблем, дає можливість гнучкого, адапта­ційного підходу до динамічних керованих об'єктів.