Тема 2. Основні напрями і показники розвитку зед в україні.

План:

2.1. Зовнішньоекономічна політика держави.

2.2 Форму­вання зовнішньоекономічної політики України в контексті реалізації національних еконо­мічних інтересів.

2.3 Основні етапи розвитку ЗЕД в Україні.

2.4 Оцінка сучасного стану ЗЕД України.

2.5 Основні показники розвитку зовнішньоекономічного сектора країни.

2.6 Платіжний баланс України: структура та характеристика.

2.1 ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ – це цілеспрямована діяль­ність держави по формуванню і викорис­танню зовнішньоеко­номічних зв'язків для зміцнення свого по­тенціалу (політичного, економічного, соціаль­ного, екологічного) і ефективної участі у світовій економіці

Принципи зовнішньоекономічної політики держави:

1) перехід суб'єктів господарювання від разових зовнішньоекономічних угод до постійних економічних зв'язків;

2) орієнтація зовнішньоекономічної діяльності на довгострокову перспективу;

3) захист ринку і стимулювання економіки;

4) поділ функцій зовнішньоекономічної політики між державою в цілому й окремими суб'єктами господарювання;

5) розгляд зовнішньоекономічної політики як важливої складової частини всієї зовнішньої політики.

Завданням зовнішньої політики є створення сприятливих умов на світовому ринку для експортерів та активізації ефективних зовнішньоекономічних зв'язків.

Зовнішньоекономічна політика має аспекти:

1) часовий аспект зовнішньоекономічної політики визначає дії держави по формуванню і використанню зовнішньоекономічних зв'язків на сучасний момент і на тривалий період. Тому зовнішньоекономічна політика включає поточну і довгострокову політику.

Поточна зовнішньоекономічна політика полягає в оперативному регулюванні зовнішньоекономічної діяльності.

Довгострокова зовнішньоекономічна політика спрямована насамперед на вирішення великомасштабних зовнішньоекономічних завдань, що потребують великих витрат часу і капіталу.

2) просторовий аспект зовнішньоекономічної політики визначає дії держави по основних напрямках впливу на світову і вітчизняну економіку. За цією ознакою до складу зовнішньоекономічної політики держави входять зовнішньоторговельна, зовнішньоінвестиційна, валютна і митна політики:

1. Зовнішньоторговельна політика встановлює і регулює відносини з іноземними державами в галузі зовнішньоторговельної діяльності, що охоплюють міжнародний обмін товарами (роботами, послугами, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності). Ці відносини будуються на основі дотримання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права й зобов'язань, що витікають із міжнародних договорів. Зовнішньоторговельна політика поділяється на експортну та імпортну політики.

Експортна зовнішньоторговельна політика спрямована на реалізацію конкурентоспроможних товарів на світовому ринку і стимулювання їх виробництва. Для стимулювання експортоспроможних виробництв використовуються державні закони, бюджетне фінансування, кредити, фінансування НДДКР тощо.

Імпортна зовнішньоторговельна політика спрямована на регулювання ввезення іноземних товарів (робіт, послуг). Інструментом такого регулювання є пряме обмеження імпорту з метою захисту вітчизняної економіки. Для цього використовуються ліцензування і контингентування імпорту, антидемпінгові й компенсаційні мита, система мінімальних імпортних цін. Адміністративні формальності прямо не направлені на обмеження імпорту, проте їх дія обмежує зовнішню торгівлю. До них належать митні формальності, санітарні і ветеринарні норми, технічні стандарти і норми.

Імпортна зовнішньоторговельна політика враховує роль імпорту у вітчизняній економіці, що визначається двома моментами:

1) імпорт як традиційне джерело митних прибутків держави;

2) імпорт як антимонопольний важіль і елемент виробництва, що утворює конкурентоспроможність вітчизняного товару.

2. Зовнішньоінвестиційна політика являє собою комплекс заходів для залучення і використання іноземних інвестицій на території держави і регулювання вивозу інвестицій за кордон. Вона містить у собі як політику імпорту іноземних інвестицій, так і політику експорту вітчизняних інвестицій.

Політика імпорту іноземних інвестицій спрямована на вирішення таких завдань:

• збільшення обсягу вітчизняного виробництва товарів і послуг на рівні міжнародних стандартів;

• залучення передової технології, досвіду, ноу-хау тощо;

• збільшення зайнятості населення і скорочення рівня безробіття;

• збільшення сукупного суспільного і національного доходу.

Політика експорту вітчизняних інвестицій спрямована на вирішення таких завдань:

• просування експортних товарів (послуг) на закордонні ринки;

• розвиток закордонного виробництва для отримання прибутків або для забезпечення гарантованого постачання на ринок імпортних товарів;

• зміцнення банківської сфери і підвищення ефективності валютних операцій;

• зміцнення страхової системи і збільшення активності страхового

бізнесу.

3. Валютна політика - це сукупність економічних, юридичних і організаційних форм і методів у галузі валютних відносин, здійснюваних державою і міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Зміст валютної політики багатогранний і включає опрацювання основних напрямків формування та використання валютних коштів, розробку заходів, спрямованих на ефективне використання цих коштів.

Сферою дії валютної політики є валютний ринок, ринок дорогоцінних металів.

4. Митна політика є складовою частиною внутрішньої і зовнішньої політики держави. Її метою є забезпечення найбільш ефективного використання інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній території; участь у реалізації торговельно-політичних задач щодо захисту вітчизняного ринку і стимулювання розвитку економіки. Митна політика є частиною митної справи, основи якої визначені Митним кодексом.

Принципи, на підставі яких формується митна політика України визначено в Митному кодексі України:

- принцип виключної юрисдикції України на її митній території,

- принцип виключної компетенції митних органів щодо здійснення митної справи,

- принцип законності,

- принцип єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України,

- принцип системності,

- принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб,

- принцип ефективності,

- принцип гласності та прозорості (ст. 4).

Три базові функції митної політики: фіскальна; регулятивна; захисна.

2.2 ФОРМУ­ВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНО­МІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ.

Економічний інтерес – це об’єктивна категорія, яка виражає відносини ек-их суб’єктів із приводу задоволення ек-их потреб, що реалізуються в процесі використання обмежених ек-их ресурсів.

Економічні інтереси при цьому виражають спонукальні мотиви суб’єктів економічної діяльності, прямовані на задоволення потреб.

Національні економічні інтереси країни – це комплексна сукупність різних потреб і вимог, обумовлених як внутрішніми задачами ек розвитку країни, так і її положенням і участю в системі МЕВ.

Інтернаціональні інтереси відображають колективну потребу в вирішенні низки ек, соц., політ, екологічних, військових проблем сучасного світу.

В Україні глобалізація обумовлює необхідність посилення ролі та значимості держави щодо формування ринкової економіки, знаходження захисних механізмів, які забезпечували б раціональне співвідношення національних і інтернаціональних інтересів.

Керівництво України надає великого значення проблемам національної безпеки. Про це свідчить створення в Раді національної безпеки та оборони при Президенті України Управління економічної безпеки. Для управління безпекою ВР України прийнято закони: "Про зовнішньоекономічну безпеку держави" від 16.04.1991, "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995, "Про основи національної безпеки України" від 19.06.2003.

ЗУ "Про основи національної безпеки України" визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності: економічній, екологічній, фінансовій, соціальній та гуманітарній, інформаційній та інших.

Указом "Про стратегію забезпечення економічної безпеки України" визначено, що стан національної економіки який відповідає вимогам економічної безпеки, характеризується сукупністю критеріїв.

Захист економічного суверенітету кожної держави є найвищим національним пріоритетом. Зовнішня економічна залежність має свій критичний рівень і межі, за якими іде втрата реального державного суверенітету.

Критеріями економічної безпеки є ознаки, на основі яких роблять оцінку стану економіки країни забезпечення її сталого функціонування. Індикатори економіки безпеки є системою виміру найважливіших параметрів економіки країни і відображають її стан або динаміку змін.

Методика розрахунку рівня економічної безпеки України, затверджена Мінекономіки України 02.03.2007, визначає перелік основних індикаторів стану економічної безпеки України, їхні оптимальні, порогові та граничні значення, а також методи розрахування інтегрального індексу економічної безпеки. Методика базується на комплексному аналізі індикаторів економічної безпеки з виявленням потенційно можливих загроз економічній безпеці в Україні і застосовується Мінекономіки України для інтегральної оцінки рівня економічної безпеки України в цілому по економіці та за окремими сферами діяльності.

Загальноекономічна безпека країни складається з макроекономічної, зовнішньоекономічної, фінансової, інвестиційної, боргової, науково–технологічної, енергетичної, соціальної, продовольчої, виробничої та демографічної.

Зовнішньоекономічна безпека - складова частина економічної безпеки.

Зовнішньоекономічна безпека – це такий стан відповідності ЗЕД національним економічним інтересам, що забезпечує мінімізацію збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов розвитку економіки завдяки її активної участі у світовому розподілі праці.

Зовнішньоекономічна безпека - засіб отримання і збереження внутрішньої стабільності, відігрівання відповідної ролі у міжнародній сфері.

Сутність забезпечення зовнішньоекономічної безпеки полягає у спроможності держави протистояти впливу негативних чинників і мінімізувати заподіяні ними збитки, активно використовувати участь у світовому розподілі праці для створення сприятливих умов розвитку національної економіки, за допомогою комплексу заходів, спрямованих на стійкий розвиток національної економіки з використанням переваг сучасних форм міжнародного розподілу праці, недопущення критичної залежності економіки від іноземних держав або їхніх угрупувань у життєво важливих питаннях економічної співпраці. Зовнішньоекономічна безпека вимагає стійкості усієї системи зовнішніх економічних зв’язків та її здатності чинити опір зовнішнім ризикам і загрозам глобалізації, що стосується національних інтересів держави.

Види зовнішньоекономічної безпеки України:

1) експортна безпека - здатність держави підтримувати відповідність експорту національним інтересам, забезпечувати раціональність його товарної структури, географічну збалансованість і конкурентоспроможність, не допускати дискримінації української продукції на зовнішніх ринках. У зв’язку з цим основою ефективної ЗЕД і зовнішньоекономічної безпеки України в умовах переходу до економіки відкритості є розвиток експортного потенціалу й активна експортна політика.

2) імпортна безпека характеризується раціональною товарною і географічною збалансованістю імпорту, який не створює зайвих загроз внутрішньому ринку та вітчизняному товаровиробнику, що сприяє задоволенню платоспроможності виробничого і споживчого попиту.

3) митна безпека – це такий стан захищеності економічних інтересів держави в галузі митної справи, який дає можливість при різних зовнішніх і внутрішніх умовах, незалежно від будь-яких загроз забезпечити:

-переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;

-здійснення митного регулювання, пов’язаного зі встановленням та справлянням податків і зборів ;

-застосування процедур митного контролю та митного оформлення із застосуванням заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання;

-проведення боротьби з контрабандою та порушенням митних правил, а також виконання інших, покладених на митні органи завдань.

Передумовами, що створюють сприятливі можливості для поступового включення економіки України у глобальні процеси і структури є: динаміка розвитку національної економіки; ступінь її відкритості і ступінь залучення її у міжнародний розподіл праці, її уміння адаптуватися до умов міжнародного господарського життя.