1.1 Митний ризик - один із видів економічного ризику

Національна єдність як запорука забезпечення ефективного захисту інтересів особи, суспільства й держави досягається за умови поваги до гідності людини та реалізації життєво важливих національних інтересів України. Життєдіяльність людини потребує певних умов існування: природно-кліматичних, ресурсних, соціальних та інших, причому ці системи повинні бути адаптовані для задоволення потреб людини.

Одною з таких систем є економічна система, призначення якої полягає в забезпеченні потреб людини через реалізацію та досягнення національних інтересів у цій сфері, зокрема конкурентоспроможності держави і економічного добробуту населення. Діяльність державних систем і механізмів управління економікою на різних рівнях влади повинна мати на меті підвищення ефективності функціонування національного господарства та забезпечення його економічної безпеки. Підвищення ефективності економічних систем завжди є актуальним завданням, над вирішенням яких працюють вчені усього світу.

Згідно з теорією потреб основною, після фізіологічних потреб будь-якої організованої структури, як людини, так і держави є потреба безпеки. Так, А. Маслоу у створеній ним ієрархії потреб відносить до другого рівня потреби самозбереження (безпеки, захищеності), які стоять вище фізіологічних потреб, а також передують соціальним потребам (задоволення почуттів духовної близькості, любові).

Якщо ж розглядати потреби не окремого індивідуума, а суспільства, то класифікацію А. Маслоу не можна вважати застосовною. Для людської спільноти як групи людей, обєднаних спільними інтересами, цілями, умовами життя, традиціями тощо, первинною потребою є безпека. Лише в безпеці людина спроможна існувати, відтворюватись та ефективно працювати. Потреба в безпеці є близькою до фізіологічних потреб. Так, потреба в самозбереженні стоїть поряд з потребою їжі та води.

В умовах стрімкого розвитку суспільства поняття «безпека» одержало досить широке застосування в науковій літературі, навчальних посібниках у звязку із зростанням кількості небезпек і уваги до них з боку держави, громадських організацій, різних партій, рухів і науковців. [1, 13-14]

У сучасний умовах безпека становить ключову складову економічної політики будь-якої держави. Особливо вона є актуальною для країн, які не завершивши складних ринкових трансформацій, гостро відчули на собі наслідки світової фінансової кризи. До таких країн належить і Україна, яка за оцінками Європейського банку реконструкції та розвитку, найбільше потерпіла від економічної кризи серед країн Центральної та Східної Європи. Все це посилює актуальність наукових досліджень спрямованих на пошук шляхів та напрямів підвищення рівня економічної безпеки нашої держави.

Проблема забезпечення належного рівня економічної безпеки України - багатоаспектна, тому всі сучасні антикризові заходи повинні формуватися, виходячи із глобальної цілі - забезпечення економічної безпеки держави.

Термін економічної безпеки держави виникає під впливом глобалізації та інтернаціоналізації світогосподарських звязків і спершу використовувалося на рівні міжнародних економічних відносин як сукупність окремих кількісних і якісних характеристик окремих країн. Офіційного статусу термін “економічна безпека” набув 1985 року, коли на 40-й сесії Генеральної Асамблеї ООН була прийнята резолюція “Міжнародна економічна безпека”. У ній відзначалося необхідність сприяння забезпеченню міжнародної економічної безпеки з метою соціально-економічного розвитку і прогресу кожної країни.

Наукові дослідження проблем економічної безпеки держави в ХХІ столітті наполягають на неприпустимості розуміння сутності безпеки як “стану захищеності”. І одні, з теоретико-філософської точки зору, пропонують розглядати поняття безпека як сукупність умов існування субєкта, що контролюються ним. Інші, на основі інституціонального підходу, виділяють сутність безпеки в умовах діяльності субєкта, що характеризується сукупністю умов, за яких забезпечується здатність держави і суспільства до самозбереження і розвитку.

Не дивлячись на існування двох концептуальних підходів у трактуванні змісту поняття “безпека”, поза сумнівом залишається методологія дослідження. Безпека - це синергетичне поняття, яке комплексно відображає узагальнений стан її складових і досліджувати яке необхідно через систему національної безпеки. Крім неї в дане багатогранне поняття входять геополітична, військова, інформаційна, екологічна та демографічна безпека. В свою чергу, економічна безпека відображає причинно-наслідкові звязки між економічною могутністю країни, її військово-економічним потенціалом та національною безпекою і має власну структуру.

Одним із пріоритетних напрямів забезпечення економічної безпеки України повинно стати посилення уваги до стану всіх складових, що формують рівень економічної безпеки, в тому числі і до митної складової. Дослідження митної складової як важливої соціально-економічної характеристики економічної системи вимагає розкриття її внутрішньої природи, зясування чинників, загроз, індикаторів, національних економічних інтересів у цій сфері, а також вивчення її місця та діалектичного взаємозвязку з поняттями національна, економічна та фінансова безпека.

Митна складова відіграє одну з ключових ролей в процесі забезпечення економічної безпеки держави в цілому та фінансової безпеки зокрема, оскільки спрямована на захист національних економічних інтересів в зовнішньоекономічній та фінансовій сфері одночасно. Особливості сучасного етапу, зокрема фінансово-економічна криза і сповільнення ринкових трансформацій породжують велику кількість чинників в митній сфері, що формують рівень економічної безпеки та виводять ситуацію в державі та її регіонах за безпечні межі. Загалом, проблема забезпечення економічної безпеки для свого вирішення потребує аналізу всіх внутрішніх і зовнішніх чинників впливу. Внаслідок все більш зростаючого значення митної складової економічної безпеки необхідно виявляти і проводити нейтралізацію дестабілізуючих факторів на всіх ієрархічних рівнях.

Під чинниками економічної безпеки слід розглядати економічні процеси та явища, що формують її рівень на макро-, мезо- та мікрорівнях, та впливають на основні структурні пропорції народногосподарського комплексу країни. До основних чинників в митній сфері, що впливають на стан економічної безпеки можна віднести:

* порядок на митному кордоні - оскільки саме кордон є індикатором, який відображає порядок в цілій державі і наведення порядку на ньому першочергово впливає на стан боротьби з контрабандою та порушенням митних правил;

* ефективність роботи митних органів - від виконання покладених на митні органи завдань залежить наповненість дохідної частини державного бюджету, ділова активність та довіра з боку іноземних інвесторів;

* застосування заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання;

* законодавче забезпечення.

Таким чином можна згрупувати основні чинники економічної безпеки держави. (Див. Додаток А) Перевищення порогових значень по наведених чинниках перероджує їх у фактори дестабілізації економічної ситуації в державі, що є причинами виникнення і розвитку кризових економічних явищ та створює загрозу для сталого економічного розвитку всієї країни. Іншим словами, одні і ті ж економічні явища і процеси, в одних випадках виступають чинниками економічної безпеки - якщо вони позитивно впливають на економічний стан країни, а при зміні позитивного впливу на негативний перетворюватися на загрози. [3, 118-120]

Розглянувши саме поняття «безпеки» спробуємо зясувати, що лежить в корені цього поняття та який його взаємозвязок із поняттям «небезпека». Дуже часто поняття «безпека» трактують як відсутність небезпеки, схоронність, надійність. [6] Щодо визначення даного поняття у іншій літературі, то не всі спеціалізовані джерела та тлумачні словники містять поняття «безпека», а в тих джерелах, де воно присутнє, поняття «безпека» так само розкривається через зміст поняття «небезпека». [1, 15] Проте, як уже зазначалося вище, даний підхід вичерпав себе і не є актуальним. Але, все ж таки, ми точно знаємо одне - рівень безпеки тим вищий, чим нижчий рівень небезпеки. Тож спробуємо розібратись із поняттям небезпеки та його впливом на людину зокрема, та на суспільство загалом. Пашко П. В. вважає, що найзагальнішим поняттям, яке оцінює небезпеку, є ризик. [1, 16] Для нас важливим є розгляд економічного ризику та одного із його різновидів - митного, як такого, що являється на сьогодні одним із найменш досліджених видів ризику.

Економічний ризик - це один із низки феноменів в економічній діяльності, характерних для ринкової економіки. Аналіз проблем сучасної науки і практики переконливо свідчить, що саме сучасні процеси переходу до більш досконалої моделі соціально-економічного устрою зумовили його появу.

Не можна сказати, що раніше не зверталась увага на ризик. Однак це стосувалось переважно правового аспекту. Нині категорія «ризик» входить до повсякденного словника керівника, стає складовою частиною та необхідною передумовою виробничого процесу. Детерміновані ситуації, коли відсутній ризик, зустрічаються в економічній діяльності досить рідко. Більшість чинників, що спричиняють ризик є тільки частково прогнозованими та неконтрольованими, їх неможливо уникнути, а тому навіть на перший погляд є досить ефективним рішення, які приймають в економічному житті, можуть призвести до значних, непередбачуваних збитків, якщо їх не врахувати. Чим складнішим та невизначенішим є навколишнє середовище, тим складнішим є і методи управління, тим актуальнішим є урахування ризику, його аналіз та управління ним. [2, 83-84.]

Термін «ризик» як історична категорія виник на зорі цивілізації тоді, коли людини зявилося почуття страху перед смертю. Згодом, незважаючи на індивідуальну оцінку змісту і звучання цього терміну в різних мовах, його походження більшою чи меншою мірою тісно повязана із розумінням небезпеки, збитків, дефекту, знищення, випадку, загрози, ненадійності тощо. Існує думка, що ризик повязаний із невизначеністю майбутньої ситуації. Він виникає тоді, коли реальні події відрізняються від очікуваних. [4, 65]

Ризик - це складне явище, що має безліч не співпадаючих, а іноді й протилежних реальних обґрунтувань. Це обумовлює можливість існування декількох визначень поняття ризик з різних точок зору. [5, 22]

Економісти трактують ризик як «можливість настання подій з негативними наслідками в результаті відповідних рішень чи є імовірність понесення збитків; невпевненість в отриманні відповідного прибутку чи понесення збитку». [7]

Варіативність визначень досить значна - від спроб сформулювати найбільш загальне, всеохоплююче визначення, яке б підходило для ідентифікації будь-яких видів і проявів ризиків, до спеціальних дефініцій, що мають досить вузькі застосування. Дослідження аналізу ринку можна знайти в літературі з питань будь-яких галузей людського життя. Таку різноманітність можна пояснити багатоаспектністю явища. Найчастіше виражається в необхідності прийняття рішення, результат реалізації якого залежить від багатьох обєктивних і субєктивних умов. Врахувати всі умови, адекватно впливати на них і спрогнозувати результат розвитку подій не завжди вдається. Не дивлячись на те, що нині уже сформувався окремий напрям економічної науки, який досліджує ризик, але ще й досі немає єдиного визначення цієї категорії. [4, 65-66]

Ризик можна визначити як імовірність виникнення небезпеки втрати ресурсів чи недоодержання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів.

Отже, ризик є категорією, яка поєднує всі складові, що формують потенційну небезпеку: імовірність, чинники, наслідки. Утім, поняття «ризик», складовою якого є невизначеність, поєднує в собі як реальну небезпеку, так і потенційну, яка може і не реалізуватись. Крім того ризик може бути динамічним, тобто таким, результатом якого можуть бути як втрати, так і вигоди.

Ми можемо трактувати безпеку як стан, у якому ризик (небезпека) є несуттєвим, тобто рівень загрози системі (обєктові) є прийнятним. Звісно, такий стан може бути досягнутий лише за умови управління ризиком і вжиття відповідних заходів до подолання ризику: уникання, попередження, прийняття, оптимізації.

Реальний негативний результат ризику розкривається через поняття «загроза», оскільки небезпека проявляється у вигляді різноманітних загроз.

Загроза - це сукупність явищ та дестабілізуючих чинників, що становлять можливу небезпеку не тільки людині, а й суспільству та державі в цілому. [1, 18-19]

Наказ Державної митної служби України від 14.08.2009 року № 753 «Про затвердження Порядку розроблення профілів ризику» дає нам визначення митної загрози. Відповідно до нього, митна загроза - це конкретна чи безпосередня форма митної небезпеки на стадії переходу її з можливості в реальність як результат протиріч, що мають місце і формуються в самому суспільстві, в зовнішньоекономічних сферах і видах політичних та економічних відносин, у сфері управління митною службою, в регіонах, у природних та інших явищах тощо, та конкретизується відповідною формою прояву й способом впливу, наслідки якої можуть заподіяти будь-якої митної шкоди. [8]

Оскільки вищезгадане поняття розкривається через митну небезпеку, то ми повинні дати дефініцію і їй. Отже, митна небезпека - обєктивно існуюча можливість негативного впливу на стан митної безпеки. [8]

Сьогодні поняття економічної безпеки та митної безпеки зокрема, виходить на передній план. Цим питанням присвячуються праці багатьох вчених. Осторонь не залишаються і міжнародні організації, які намагаються забезпечити обєднання держав у вирішенні глобальних питань та запроваджують уніфіковані правила та стандарти, що допомагає у кращому розумінні вирішення питань.

Щодо питання митної безпеки, то одним із головних міжнародних актів, що регулюють дане питання є Рамкові стандарти забезпечення безпеки і спрощення процедур митної торгівлі Всесвітньої митної організації.

У червні 2005 р. Всесвітня митна організація (далі - ВМО) - єдина міжурядова організація, яка спеціалізується на митній справі - прийняла Рамкові стандарти безпеки та спрощення світової торгівлі (SAFE) [9]. Нині членами ВМО є 174 країни світу з 6 регіонів. А Рамкові стандарти - міжнародний інструмент, що містить 17 стандартів, в яких регламентується безпека, спрощення торгівлі, боротьба з корупцією та збирання податків. Виходячи з того, що роль митниці у ХХІ ст. потребує оновленого професійного підходу до управління та функціонування митних адміністрацій у всьому світі, Всесвітня митна організація започаткувала дві програми: COLUMBUS (WCO Columbus Programme) та PICARD (Partnership in Customs Research and Academic Development).

COLUMBUS (WCO Columbus Programme) - програма модернізації митних служб (capacity building programme), яка була започаткована для надання допомоги при роботі з Рамковими стандартами безпеки.

PICARD (Partnership in Customs Research and Academic Development) - програма партнерства в галузі митних досліджень та академічного розвитку, головним завданням якої є розробка та імплементація Стандартів професійного навчання/перепідготовки митників.

З прийняттям Україною 23.06.2005 р. на 105/106 сесії Всесвітньої митної організації введених ВМО Рамкових стандартів безпеки і спрощення світової торгівлі та приєднанням України до протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур [10], нашою державою підтримано курс на уніфікацію міжнародних Стандартів безпеки, модернізацію митних служб, зміцнення кадрового потенціалу.

Держмитслужба України підписала Декларацію про наміри щодо впровадження Рамкових стандартів ВМО на національному рівні й затвердила Концепцію модернізації діяльності митної служби України [11], що дає можливість не лише використовувати міжнародні стандарти у розбудові національної митної системи, але й сприятиме кращій погодженості національних пріоритетів у митній сфері з міжнародними стандартами і дозволить ефективніше захищати національні інтереси України у сфері розвитку міжнародної торгівлі та економічної співпраці, перш за все шляхом використання механізмів ВМО для модернізації митних служб та імплементації стандартів.

Найголовнішим з механізмів модернізації, згідно з концепцією ВМО, є Регіональні центри зі зміцнення інституційних спроможностей митних адміністрацій (РЦІР), інакше Регіональні центри інституційного розвитку (модернізації) (їх 5 у світі), вони виступають координаційними механізмами впровадження міжнародних стандартів.

У митному контексті інституційні спроможності зазвичай розуміються як розвиток та досягнення певних умінь, компетентності, інструментів, процесів та ресурсів, необхідних для митних адміністрацій при виконанні їх функцій та досягненні поставлених цілей.

Зараз починається друга фаза нарощування потенціалу ВМО і митних служб, а саме фаза реалізації міжнародних стандартів. Вважається. що 2-3 роки триватиме процес розробки практичних інструментів для впровадження ідей, які будуть представлені у збірці документів ВМО з модернізації (WCO Capacity Building Development Compendium). ВМО надасть своїм членам кращі практики та знання всіх митних служб 174 країн-членів ВМО, а також адресно їх експертну оцінку.

Важливо, що до пріоритетів ВМО, крім нарощування потенціалу митних служб, належать питання безпеки і сприянню розвитку торгівлі, насамперед безпеки ланцюгів постачання та боротьби з контрабандою, з фальсифікацією продукції та піратством. У червні 2004 р. на засіданні в Женеві ВМО закликала особливу увагу приділити питанням спрощення митних процедур і прийняття сучасних методів контролю, які базуються на оцінці ризиків. Тим самим ВМО наголосила, що питання, окреслені в Рамкових стандартах безпеки, потребують широкомасштабних змін. Була прийнята програма G8, яка стала одним з інструментів імплементації стандартів безпеки.

У червні 2008 р. Рада ВМО прийняла програмний документ “Митниця у 21-му столітті” C21, який включає аналіз завдань ВМО та митних служб щодо захисту суспільства, Рис. 1.1.

 Рис. 1.1. Схема аналізу завдань ВМО та митних служб [12]

Хоча не існує універсальної моделі для сучасних митних служб, але світова спільнота вважає, що всі заходи розвитку інституційних спроможностей на митницях повинні бути зосереджені на покращанні діяльності в галузі митної справи відповідно до кожного ключового принципу, визначеного в новій редакції Конвенції Кіото, і ключова роль у координації цих зусиль належить ВМО.

Зрозуміло, що завдяки консолідованим міжнародним зусиллям митні служби перебувають у постійному процесі еволюції, змінюються їх функції. Як на міжнародному, так і на національному рівнях на передній план виходять питання збирання податків, захисту економічних інтересів вітчизняного виробника, суспільства в цілому, економічного розвитку і безпеки держави. Для вирішення цих питань застосовуються уніфіковані концептуально, але національно адаптовані підходи, які реалізовуються шляхом впровадження Рамкових стандартів безпеки як механізму імплементації, Pис. 1.2.

Рис. 1.2. Схема еволюції митниці [12]

Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що світовий та європейський досвід у галузі митної справи, її окремих напрямків є важливим інструментом пошуку інформації, узагальнення досвіду та вироблення на цій основі національних інструментів і механізмів забезпечення безпеки держави. На сучасному етапі ключову роль у цьому процесі адаптації міжнародного досвіду відіграють Рамкові стандарти безпеки SAFE Всесвітньої митної організації.

Перспективою подальших розвідок у даному напрямку вважаємо як детальне дослідження існуючих міжнародних інструментів і механізмів імплементації Рамкових стандартів безпеки SAFE, так і подальшу їх розробку на національному рівні. [12]

Щодо митного ризику, то слід зазначити, що у міжнародних актах та національному законодавстві дане поняття розкривається як імовірність недодержання законодавства з митних питань. Проте, Наказ ДСМУ № 753 намагається дати цьому поняттю кількісне вираження. Відповідно до нього, митний ризик - це кількісна величина митного виклику у вигляді визначеної оцінки або імовірності реалізації діючої або потенційної митної загрози в зовнішньоекономічній діяльності, митних співвідношеннях та в галузі митної справи з погляду усвідомлення можливості виникнення митної шкоди. [8]

Отже, як ми бачимо, неможливо чітко розмежувати поняття ризику та небезпеки. Тому дані поняття потрібно розглядати у їх поєднанні та намагатись зясувати їх взаємозалежність та вплив один на одного. А щодо питання до митного ризику, то, беззаперечно, він є одним із різновидів економічного, але також він може проникати у всі сфери життя людей. Так, контрабанда, яка ввозиться несе не лише ризик недоотримання платежів до бюджету, але і загрожує іншим виробникам через недобросовісну конкуренцію.