Зобов’язання про

зворотне ввезення/зворотне вивезення/транзит

Я, ___________________________________, зобов’язуюсь увезти/вивезти вищевказаний транспортний засіб до (місяць, рік, країна призначення) ___________________________________________

Мені відомо, що в разі порушення цього зобов’язання я буду нести відповідальність згідно зі статтею 113 / 114 Митного кодексу України.

«__» __________ 20__ р. ___________________

підпис

СЛУЖБОВІ ВІДМІТКИ МИТНИЦІ

І. Наявність необхідних для реєстрації документів:

1. _____________________________________________________

2. _____________________________________________________

3. _____________________________________________________

4. _____________________________________________________

5. _____________________________________________________

II. Даний транспортний засіб направляється у _______________ митницю для реєстрації у п’ятиденний строк. Громадянина _____________ попереджено, що в разі недоставлення транспортного засобу у призначений строк він несе відповідальність згідно зі статтею 109 Митного кодексу України.

В’ЇЗД-ВИЇЗД

Примітки: ________________________________________________ ________________________________________________________________

Дата «__» __________ 20__ р. М. П.

Підпис власника (водія) ________ Підпис _____________

Вимоги щодо ВДМ встановлено постановою КМУ «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію» від 9 червня 1997 р. № 574, а порядок заповнення ВДМ визначено в «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації»³¹, яка затверджена наказом Державного митного комітету України від 9 липня 1997 р. № 307.

На кожну партію товарів при вміщенні їх під один митний режим, заповнюється одна ВМД. У випадку використання декількох митних режимів ВМД повинна бути заповнена на кожний з них. У якості однієї партії товарів розглядаються товари, що мають одного відправника, одного одержувача, один зовнішньоторговельний договір, переміщувані через один пункт пропуску на митному кордоні, доставляються на одному виді транспорту й одночасно подані до митного оформлення.

З моменту реєстрації посадовою особою митних органів ВМД стає документом, що свідчить про факти, які мають юридичне значення. Про це посадова особа митного органу зобов’язана попередити декларанта.

Після реєстрації ВМД категорично забороняється передача її декларантом іншій особі, що не є посадовою особою митного органу, до закінчення митного оформлення. У зв’язку з цим виникає питання про можливість внесення змін, доповнення чи вилучення митної декларації. Стаття 178 Основ митного законодавства держав-учасників СНД надає таку можливість, але тільки з дозволу митного органу і тільки до визначеного моменту, що визначається: початком перевірки ВМД; початком огляду товарів і транспортних засобів; установленням митним органом невірогідності зазначених у декларації відомостей. При внесенні до ВМД за згодою митного органу змін і доповнень необхідно враховувати встановлені до їхньої змістової сторони вимоги: вони не повинні ні звужувати, ні розширювати сферу дії декларації, насамперед її кількісні показники.

Заповнення і внесення змін та доповнень до ВМД декларант здійснює самостійно, без допомоги посадових осіб митних органів. Більше того, посадові особи митних органів відповідно до ст. 178 Основ не вправі за власною ініціативою, за дорученням чи на прохання особи заповнювати письмову митну декларацію, чи змінювати доповнювати зазначені в ній відомості.

Основним документом, що використовується для декларування товарів і транспортних засобів у торговому обігу, є ВМД — декларація, введена в практику митного оформлення з 9 червня 1997 року.

Уповноважена на декларування особа називається декларантом. Загалом декларант — організація, яка заповнює і подає митну декларацію і товари в митні органи. Декларант зобов’язаний виділити спеціальних осіб, які мають право на здійснення від її імені декларування. Ці особи теж називаються декларантами. Їх дії пов’язані з декларуванням транспортних засобів, товарів та інших предметів, а також предметів міжнародних іноземних організацій і представництв. Повноваження декларанта повинні бути визначені таким чином, щоб він міг здійснювати права й обов’язки декларанта в повному обсязі. Митниця може вимагати від декларанта надання документів, що підтверджують його повноваження, а при наявності обґрунтованих сумнівів у добросовісності здійснення особою дій по декларуванню, запропонувати декларанту скласти повноваження.

Відповідно до ст. 89 МК України декларантом можуть виступати:

1) підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники);

2) громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально засвідченими дорученнями. Якщо декларування здійснюється на професійній основі, то така особа отримала назву митний брокер.

Функції декларанта можуть виконувати тільки українські юридичні і фізичні особи, за винятком випадків переміщення через митний кордон України фізичними особами товарів не для комерційної мети і в інших передбачених законом випадках.

Декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, є він власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Він є носієм суб’єктивного права і юридичних обов’язків. Декларант зобов’язаний:

— здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до встановленого порядку;

— на вимогу митного органу пред’явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

— надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

— сплатити податки та збори.