3.2.Митний кодекс єс.

Кодекс був прийнятий 12 жовтня 1992 року Регламентом Ради № 2913/92 і вступив в силу з 1 січня 1994 року.

2 липня 1993 р. був прийнятий Регламент Комісії № 2454/93 (так званий Імплементаційний регламент, або Регламент про застосування Митного кодексу), що встановлює порядок вступу в дію та застосування норм Митного кодексу ЄС.

Митний кодекс та Імплементаційний регламент замінили собою більше 100 регламентів і директив, що раніше діяли у сфері митного регулювання. Проте, два найбільш важливих регламенти з числа раніше прийнятих продовжували (і продовжують) діяти. Це Регламент № 2658/87, що вводить Загальний митний тариф, і Регламент № 918/83, що встановлює систему звільнень від сплати митних зборів (митних привілеїв).

Відповідно до мети свого створення Митний кодекс застосовується тільки у сфері торгових відносин ЄС з третіми країнами. Оборот товарів усередині держав-членів ЄС не входить до кола питань, що регулюються Кодексом.

Кодекс складається з дев'яти частин, які об’єднують 253 статті. Структура правових норм, що містяться в Митному кодексі, може бути представлена у вигляді трьох основних груп:

- загальні умови — частини I, VIII і IX — містять положення про сферу застосування Кодексу, визначення митної території Співтовариства, характеристику основних термінів митного права, перелік прав і обов'язків сторін в митних правовідносинах, порядок оскарження рішень митних органів і т. п.;

- методи обчислення мита — положення частин II, VI і VII, що включають чинники, на основі яких стягуються митні збори (класифікація товарів, походження товарів і митна вартість), норми про привілейовані операції і питання, що стосуються митного боргу;

- система формальностей і митного нагляду — частини III, IV і V — є, по суті, основою Кодексу; містить правила ввезення товарів на митну територію ЄС, вивозу товарів з митної території, а також положення про митні режими і процедури — ключові норми митного права ЄС.

Норми Митного кодексу ЄС, згідно ст. 1 Кодексу, застосовуються без шкоди спеціальним правилам, що діють в інших сферах союзної політики. Такими спеціальними правилами є, наприклад, положення ст. 30 Договору про ЄЕС, що дають підстави для застосування державами ЄС кількісних обмежень та інших захисних торгових заходів, а також норми права ЄС в сфері загальної сільськогосподарської і загальної торгової політики.