5.Адаптація митного законодавства України до законодавства єс.

Етапи адаптації митного законодавства України до законодавства ЄС.

Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики.

Acquis communautaire (acquis) - правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ; адаптація законодавства - процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з acquis communautaire. [15]

Україна обрала основним напрямком інтеграцію до ЄС та адаптацію митної політики до митної політики ЄС. У зв’язку з цим було проведено низку реформ в галузі гармонізації та уніфікації митних процедур, а також модернізації митної служби України.

Інтеграція України до Європейського Союзу є одним з її основних

зовнішньополітичних пріоритетів. Стратегічною метою нашої держави проголошено повноправне членство в Європейському Союзі. Фундаментальні основи європейської політики України, механізми і тактику реалізації стратегічного курсу визначають наступні правові документи: Конституція України (ст.18); Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 року; Постанова Верховної Ради України «Про основні напрями зовнішньої політики України» від 2 липня 1993 року, яка підкреслює, що "перспективною метою української зовнішньої політики є членство України у Європейських Співтовариствах"; Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, підписана 16 червня 1994 року; Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 року та інші.

Ключовим елементом успішної інтеграції України до Європейського Союзу є досягнення певного рівня узгодженості законодавства нашої країни з правовими нормами Євросоюзу. Зближення українського законодавства із сучасною європейською системою права забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави в рамках ЄС та сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах-членах.

Україна, нажаль, знаходиться ще далеко від європейських стандартів правової регламентації. Багатогранність європейського правового поля, його комплексний характер наочно свідчать про труднощі на шляху узгодження національного законодавства із загальноєвропейським. Формування правового поля держави є тривалим соціальним процесом, що органічно пов’язаний із змінами у всіх інших сферах життя суспільства. Штучно прискорити цей процес неможливо, але потрібно створити йому режим найбільшого сприяння.

Процес гармонізації українського законодавства з системою права ЄС уповільнюється об’єктивною різницею історичного та соціокультурного розвитку правових систем, діючою кадровою політикою, корупцією державних службовців та бюрократичною системою в Україні. Більше того, труднощі пов’язані ще й з тим, що у багатьох чиновників ще панують нормативні стереотипи радянського періоду. "Європеребудова" покликана змінити цей стан, адже перед адаптацією правової системи до європейських норм необхідно, перш-за все, адаптувати власну ментальність до нових реалій України та Європи.

Вивчення європейського правового поля з метою адаптації його основних положень в національну правову систему вимагає розширення та поглиблення спеціальних наукових досліджень з цих питань. При цьому необхідним є врахування позитивного досвіду зарубіжних країн. Так, показовим у цьому плані є досвід найближчих сусідів України, зокрема Польщі та Росії.

Як етапи правової адаптації було визна­чено: імплементація УПС, укладання галу­зевих угод, приведення чинного законо­давства України у відповідність зі стандар­тами ЄС, створення механізму приведення проектів актів законодавства України у від­повідність із нормами ЄС.

Тобто проведення адаптації законодав­ства України планувалося, з одного боку, з метою реформування національної правової системи в цілому відповідно до вимог євро­пейських стандартів, у межах процесу пра­вової адаптації України до положень сучас­ної європейської системи права (у широ­кому розумінні), а з іншого - коли мова йшла про приведення чинного законодав­ства України у відповідність зі стандартами ЄС, розглядалося лише в як один з етапів цього процесу (у вузькому розумінні).

Згодом адаптацію законодавства України було визначено як процес зближення та поступового приведення законодавства Украї­ни у відповідність із законодавством ЄС [18] та остаточно затверджено як планомірний процес, що включає декілька послідовних етапів (перший з яких планувався у 2004-2007 рр.), приведення законів Украї­ни та інших нормативно-правових актів у відповідність з acquis ЄС [15].

Незважаючи на те, що компетентні орга­ни нашої держави тривалий час здійснювали роботу з адаптації митного законодавства, Україна й досі реалізує лише перший етап Загальнодержавної програми адаптації за­конодавства, який 14 січня 2009 р. продов­жено на період до завершення дії УПС [15].

До того ж, характеризуючи сучасний стан адаптації митного законодавства Укра­їни в контексті європейської інтеграції, слід зазначити, що в процесі генезису в праві України поняття “адаптація законодавства” відбулося звуження розуміння процесу проведення адаптації законодавства Украї­ни від реформування її правової системи в цілому до вимог сучасної європейської сис­теми права до одного з його етапів, тобто до приведення законодавства України у відповідність з acquis ЄС.

Тому з метою недопущення повторення аналогічних ситуацій у майбутньому орга­нам державної влади України, що відпові­дають за проведення адаптації національ­ного митного законодавства до стандартів митного регулювання ЄС, особливо це сто­сується Державної митної служби України, Міністерства юстиції України та Міністерст­ва закордонних справ України, рекоменду­ється проводити ретельніший моніторинг процесів приєднання Європейським Союзом до положень багатосторонніх митних угод. І лише після цього планувати конкретні заходи з адаптації митного законодавства України до стандартів митного регулювання ЄС та терміни їх виконання.

Важливо також зазначити, що своєчасне ознайомлення з нововведеннями в праві ЄС і врахування особливостей їх форми та змі­сту під час планування конкретних заходів з проведення адаптації митного законодав­ства України чи перегляду вже існуючих планів повинно стати одним з головних за­вдань усіх органів державної влади Украї­ни, що залучені до цього процесу.

Отже, подальша робота з адаптації мит­ного законодавства України в контексті єв­ропейської інтеграції обов’язково повинна проводитися з урахуванням вищезазначе­них змін у митному праві ЄС.

Інтеграція нашої держави до ЄС не ви­ключає необхідності адаптації митного за­конодавства України до вимог національно­го законодавства як держав - членів ЄС, так і держав - учасниць Європейської асо­ціації вільної торгівлі, що є учасниками Єв­ропейського економічного простору.

Безумовно, слід продовжувати діяльність щодо взаємного узгодження митного законо­давства України із законодавством інших єв­ропейських держав, які розвивають та вдос­коналюють національне митне законодавство на основі як конвенцій Ради митного співробі­тництва та регіональних митних угод Комітету з внутрішнього транспорту Європейської еко­номічної комісії ООН, так і угод, що уклада­ються в рамках окремих міждержавних об’єд­нань субрегіонального характеру, як це має місце в рамках СНД, ГУАМ, ЄврАзЕС тощо.[6]

Адаптацію митного законодавства Украї­ни в контексті європейської інтеграції про­понується здійснювати у трьох взаємо­пов’язаних напрямах, а саме відповідно до: норм і стандартів міжнародного митного права; стандартів та практики митного регулювання ЄС; внутрішньодержавних норм і стандартів митного регулювання дер­жав - членів Європейського регіону ВМО.[6]