1.1 Сутність, класифікація та управління митними платежами

Сучасний механізм митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні представлений такими основними елементами як: митна вартість, вантажна митна декларація, механізм розрахунку й сплати митних зборів, мита, акцизних зборів і ПДВ.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 "Про порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів", митна вартість - це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари чи інші предмети на момент перетинання митного кордону України.

При визначенні митної вартості у неї включається ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі, а також наступні фактичні витрати, якщо вони не включені у рахунок-фактуру, у залежності від умов поставки цих товарів згідно з Правилами Інкотермс (у редакції 1990 року):

- на транспортування, завантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетинання митного кордону України;

- комісійні і брокерські;

- плата за використання обєктів інтелектуальної власності, яка відноситься до цих товарів та інших предметів і яка має бути сплачена імпортером (експортером) прямо чи опосередковано як умова їх ввозу (вивозу).

Таким чином, правильне оформлення митної вартості багато в чому залежить як від фактурної вартості, так і від умов поставки. Згідно з Указом Президента України "Про використання міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 04.10.94 застосування правил "Інкотермс-90" є обовязковим для усіх субєктів підприємницької діяльності при наданні ними зовнішньоекономічних договорів. Правилами обговорюються конкретні умови поставки, тобто хто, за чий рахунок здійснює транспортування продукції, фрахт, страхування вантажу, оформляє митні документи, проводить оплату податків зборів, як визначається ризик випадкової загибелі товару і та ін.

Митною службою пропонується розроблена на основі правил система розрахунку митної вартості і основних видів витрат, які впливають на неї. Так, якщо пункт поставки знаходиться на митній території України, то фактурна вартість збільшується на витрати з доставки товару до місця вивозу з митної території України. А якщо пункт призначення - за межами митної території України, то фактурна вартість відповідно зменшиться на витрати і доставку для перетинання митного кордону України.

Таким же важливим для формування митної вартості є питання: до якої групи валют відноситься валюта ціни контракту. Треба памятати, що становлення ціни у слабкій валюті ставить у більш вигідне положення покупця. У свою чергу, експортер виграє при виборі сильної валюти, яка має тенденцію до підвищення.

Іноді виникають проблеми з приводу можливості правильного визначення митної вартості товарів та інших предметів. У разі неможливості визначення митної вартості на основі наданих документів, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні товари, митне оформлення яких здійснювалося раніше. У разі неможливості визначення митної вартості товарів на підставі наданих документів і за відсутності інформації про ввіз ідентичних товарів митна вартість визначається на підставі ціни на подібні товари, митне оформлення яких здійснювалося раніше. У разі ж відсутності достовірної інформації органи митної служби мають право використовувати цінову інформацію, яка міститься у їх базах даних, у каталогах торгових фірм та інших і звідниках.

Вантажна митна декларація згідно з Положенням про Вантажну митну декларацію - це заява, яка містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміни митного режиму стосовно цих товарів, а також інформацію, потрібну для здійснення митного контролю, оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. Вона застосовується під час декларування субєктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, переміщуваних через митний кордон України.

Вантажна митна декларація заповнюється на товари, фактурна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 дол. США, а також на товари, не від залежно від їх фактурної вартості.

Разом з ВМД подається її електронна копія, яка використовується для прискорення проведення процедури митного оформлення товарів і митної статистики зовнішньоекономічної діяльності.

При вивозі експортної продукції з митної території України митна вартість є базою для нарахування митних зборів. Розміри і ставки митних зборів встановлюються Кабінетом Міністрів України, ставки вивізного мита передбачені Законом України "Про Єдиний митний тариф", а акцизний збір непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, який включається у ціну товару) затверджується Верховною Радою України.

При нарахуванні податку на додану вартість база оподаткування операцій з продажу товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, вивізного мита, інших податків і зборів, за винятком ПДВ, які включаються в ціну товарів. Товари, імпортовані в Україну, так як і при експорті продукції, оподатковуються митним збором, ввізним митом, ПДВ і акцизним збором.

Ввізне мито справляється при здійсненні митного оформлення товарів, які возяться по вантажній митній декларації на територію України з метою вільного використання на цій території. Ввізне мито є диференційованим:

- до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно і міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

- до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні субєкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

- до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

ПДВ і акцизний збір сплачуються разом зі сплатою мита і митних зборів.

Проте, згідно з Постановою ВРУ від 19.09.97 "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" ввізне мито й ПДВ не справляються при імпорті товарів, які використовуються для будівництва і виробничої діяльності підприємств з виробництва автомобілів і запасних частин до них з інвестицією (у тому числі іноземною) не менше 150 млн. дол. США [15].

Митно-тарифне регулювання - сукупність митно-тарифних мір, використовуваних у якості національного торгово-економічного інструментарію для регулювання зовнішньої торгівлі. Даний вид регулювання є економічним, оскільки як основний інструментарій використовуються імпортний і експортний митний тариф, що виконує і регулюючі і фіскальні функції. У деяких випадках уводяться чи податки збори, що носять еквівалентний митному тарифу характер. Основний напрямок цього виду державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) визначається митно-тарифною політикою кожної держави. У рамках тарифної політики регулювання зовнішньої торгівлі кожна держава самостійна визначає:

· рівень застосовуваних ставок митних і інших видів еквівалентних, податків і зборів;

· вид застосовуваних ставок (адвалерні, специфічні, комбіновані);

· порядок їхнього стягування (на базовій, тимчасовій, сезонній чи преференційній основі, ставки в рамках тарифних квот і т.д.);

· характер побудови і ступінь деталізації товарної номенклатури;

· порядок розподілу тарифних квот;

· перелік товарів і країн, що підпадають під дію національної схеми преференцій;

· принципи формування митного тарифу й інших видів мита (транспарентність, стабільність)

Відповідно до принципів, що закладені в Генеральній угоді з тарифів і торгівлі і які є основними принципами Всесвітньої торгової організації (ВТО) митна - тарифна політика держави спрямована на регулювання зовнішньої торгівлі, захист внутрішнього ринку і стимулювання експорту тарифними інструментами цього виду державного регулювання ЗЕД.

Від ефективної роботи митно-тарифної системи залежить:

· по-перше, чи будуть надаватися рівні умови для конкуренції вітчизняних і іноземних товаровиробників,

· по-друге, чи будуть захищені вітчизняні товаровиробники, що здійснюють перебудову виробництва, його раціоналізацію і реструктуризацію, а також упроваджують нові методи керування з метою підвищення конкурентноздатності товарів,

· по-третє, чи буде рівень надходжень у державний бюджет.

За період своєї незалежності Україною інструменти митно-тарифної політики застосовувалися в залежності від обраного курсу на реалізацію трьох вищевказаних положень[33].

Правовою основою митно-тарифного регулювання є Закон України "Про Єдиний митний тариф", що був прийнятий 5 лютого 1992 року (N 2097-XII).

Цей Закон визначив основні напрямки митно-тарифного регулювання і ввів у законодавство України такі поняття:

· ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мито;

· митна вартість товарів, визначення країни походження товарів;

· визначив види мита - адвалерне, специфічне, комбіноване,;

· регламентував процедуру нарахування і сплати мита і надання тарифних преференцій.

Митно-тарифна політика України за період з 1993 по 2000р. здійснювалася по наступним етапах:

· застосування мір ліберальної митно-тарифної політики;

· використання політики твердих протекціоністських мір, спрямованих на захист вітчизняного виробництва;

· реалізація політики селективного протекціонізму.

Митний тариф будь-якої країни складається з конкретних ставок мита, що використовуються для цілей оподатковування ввезених чи товарів, що вивозяться.

У відповідності зі статтею 6 Закону України від 5.02.92 N 2097-XII "Про Єдиний митний тариф" мито, стягнуте митницею, являє собою податок на товари й інші предмети, що переміщаються через митний кордон України.

Як правило, мита виконують три основні функції:

· фіскальну, котра відноситься і до імпортних, і до експортних видів мита, оскільки вони є однієї зі статей дохідної частини державного бюджету;

· протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортного мита, оскільки з їх допомогою держава обгороджує місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції;

· балансовочну, що відноситься до експортного мита, установленим з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни, на які по тим чи іншим причинам нижче світових [21].

У відповідності зі статтею 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф" мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставками Єдиного митного тарифу України, що діють на день надання митної декларації, і виплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, що купує Національний банк України. Мито вноситься в державний бюджет України. При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перелічується у валюту України за курсом Національного банку України, що застосовується для розрахунків по зовнішньоекономічних операціях і впливає на день надання митної декларації. Мито виплачується митним органам України, а що стосується товарів і інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, - підприємствам звязку. Порядок надання відстрочки і розстрочки сплати мита встановлюється Державною митною службою України.

Практичні питання, повязані зі стягуванням мита викладені в наказі Державної митної служби України від 23.07.97 N 344 "Про твердження інструкції про порядок стягування ввізного (імпортного) мита".

Класифікація видів ставок мита по способі стягування:

· адвалорне - нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів (наприклад, 20% від митної вартості);

· специфічне - нараховуються у встановленому розмірі на одиницю оподатковуваного товару (наприклад, 10 дол. за 1 т); [24]

· комбіноване - сполучать обоє названих виду митного обкладання (наприклад, 20% від митної вартості, але не більш 10 дол. за т; чи 20% від митної вартості + 50 дол.).

Ставки вивізного (експортного) мита встановлені Законом України від 7.05.96 N 180/96-ВР "Про вивізний (експортної) миту на живу худобу шкіряна сировина" і Законом України від 10.09.99 N 1033-XIV "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур". Введення експортного мита на зазначені види товарів носить заборонний характер стосовно вивозу цих товарів, оскільки фіскальні надходження від його введення в даному випадку незначні.

Ставки ввізної (імпортної) мита встановлені в ЄМТУ, що є систематизованим зводом ставок увізного мита.

Увізне мито є диференційованим:

· до товарів і інших предметів, що походять з держав, що входять разом з Україною в митні союзи утворюючі з нею спеціальні митні зони, і у випадку встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму відповідно до міжнародних договорів за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені ЄМТУ;

· до товарів і інших предметів, що походять з країн економічних союзів, що користаються в Україні режимом найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені ЄМТУ;

· до інших товарів і інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені ЄМТУ [11].

Також при ввезенні деяких товарів на територію України збирається акцизний збір. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір" акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, котрий включається в ціну цих товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів, ставок акцизного збору, а також законодавчих актів, якими ці ставки встановлені, приведений у Додатку 1 до п. 1.2 Інструкції про порядок стягування акцизного збору при ввозі товарів субєктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України, затвердженої наказом Державної митної служби України від 21 січня 2000 р. N 33 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2000 р. під N 73/4294.

Цілком усі платники акцизного збору визначені статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір".

При ввозі товарів на митну територію України платниками акцизного збору є:

1. будь-які субєкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відділені підрозділи, що імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

2. фізичні чи резиденти нерезиденти, що ввозять (пересилають) підакцизні чи речі предмети на митну територію України у виді супроводжуваного чи несупроводжуваного багажу, а також фізичні особи, що одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (прислані) через митний кордон України у виді поштових чи інших чи відправлень несупроводжуваного багажу, у чи обсягах вартістю, що перевищують норми безмитного провозу (пересилання) для цих фізичних осіб, визначені митним законодавством;

Цілком всі обєкти оподатковування акцизним збором визначені статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір".

При ввозі товарів на митну територію України товарів і інших предметів обєктом оподатковування є митна вартість товарів (продукції), що імпортуються (увозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) чи операцій без оплати їхньої чи вартості з частковою оплатою (більш повне визначення обєктів оподатковування акцизним збором див. у п.2.1. цієї статті).

При ввозі товарів і інших предметів на митну територію України акцизний збір нараховується:

1. по ставках у відсотках від обороту з продажу імпортованих товарів - виходячи з митної (закупівельної) вартості, збільшеної на суму ввізного мита, без обліку акцизного збору. При визначенні зазначеної вартості іноземна валюта перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку України, що діє на день предявлення митної декларації.

2. у твердих сумах від одиниці реалізованого товару (продукції) [20].

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Відповідно До Закону України "Про Державний бюджет України на 1994 рік" було введене стягування митними органами України з ввезених субєктами підприємницької діяльності й інших юридичних осіб через межі митних кордонів України товарів (продукції) незалежно від термінів складання контрактів, їхньої оцінки і характеру здійснення імпорту (товарообмінні чи операції з розрахунками у валюті, у тому числі і через посередників) податку на додаткову вартість і акцизний збір з підакцизних товарів по діючим ставках одночасно с стягуванням митних зборів і мита при митному оформленні товарів на момент подачі вантажної митної декларації (додатково див. спільне розяснення Державного митного комітету і Міністерства Фінансів України від 01 березня 1994 р. N 10-330).

На усі імпортні товари нараховується ПДВ. Основним законодавчим актом, яким регулюється сплату субєктами підприємницької діяльності податку на додаткову вартість є Закон України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додаткову вартість".

Платники податку на додаткову вартість визначені в статті 2 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додаткову вартість".

При ввозі товарів на митну територію України платниками податку на додаткову вартість є: [33]

1. Особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України одержує від нерезидента роботи (послуги) для їхнього використання споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у випадку коли ці фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподатковуванню відповідно до законодавства.

2. Особа, що на митній території України надає послуги, звязані з транзитом пасажирів вантажів через митну територію України.

Обєкти оподатковування податком на додаткову вартість визначені в статті 3 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додаткову вартість".

Зокрема, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності обєктами оподатковування податком на додаткову вартість є операції платників податку на додаткову вартість по:

1. Продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операції по передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставника;

2. Увозу (пересиланню) товарів на митну територію України й одержанню робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їхнього використання споживання на митній території України, у тому числі операції по ввозі (пересиланню) майна по договорах оренди (лізингу), застави й іпотеки;

3. Вивозу (пересиланню) товарів за межі митної території України і наданню послуг (виконанню робіт) для їхнього споживання за межами митної території України.

Інші митні збори стягуються за:

· митне оформлення транспортних засобів (у тому числі транспортних засобів індивідуального користування), товарів, спадщини, речей, що переміщаються через митний кордон України (у тому числі в міжнародних поштових відправленнях і вантажем), і інших предметів;

· перебування товарів і інших предметів під митним контролем;

· митне оформлення товарів і інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають ці товари й інші предмети, чи поза робочим часом, установленого для митниці;

· збереження товарів і інших предметів під відповідальністю митниці у випадках, коли їхня передача на збереження митниці у відповідності зі статтею 85 Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року N 1970-XII не є обовязкової [1].

Розміри митних зборів установлюються Кабінетом Міністрів України. На сьогоднішній день ставки митних зборів установлені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1997 р. N 65 "Про ставки митних зборів".

Згідно статті 78 Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року N 1970-XII митні збори платяться як у національній валюті України, так і в іноземній валюті, що купує Національний банк України, а збори за митне оформлення товарів, що є обєктом зовнішньоторговельних угод, - у національній валюті України й іноземній валюті [18].

Усі податки та збори які можуть збиратися при митному оформлені представленні у додатку А.