Тарифне та нетарифне регулювання зовнішньо-економічної діяльності в Україні

курсовая работа

Розділ 3. Аналіз нетарифного регулювання ЗЕД в Україні

Заходи нетарифного регулювання є одним з інструментів регулювання зовнішньоторговельної політики держави. Ці заходи, на перший погляд, не мають такого істотного впливу на зовнішню торгівлю, як митно-тарифні, але у звязку зі своєю національною належністю та особливостями застосування вони стають регулювальним чинником при експорті та імпорті.

Нетарифні обмеження є комплексом національних адміністративних заходів, які нерідко не повязані безпосередньо з зовнішньою торгівлею, але виконують функції регулятора експортних та імпортних операцій.

Класифікація заходів нетарифного регулювання дає змогу при розробленні стратегічних і тактичних прогнозів та планів експортної політики окреслити межі й ступінь впливу чинників нетарифного регулювання країн експорту й імпорту як рушійної сили на процеси планування зовнішньоекономічної політики.

Кількісні обмеження - адміністративна форма заходів нетарифного державного регулювання торговельного обороту, яка визначає товари, дозволені до експорту або імпорту. Ці обмеження застосовуються за рішенням уряду однієї країни або на підставі міжнародних угод, що координують торгівлю певними групами товарів [19, с.58].

До кількісних обмежень належить квотування (контингування) й ліцензування, котре полягає у виділенні певної обмеженої кількості товарів (квотування) і обовязковості отримання державного дозвільного документа - ліцензії на проведення експортних та імпортних операцій з певним товаром в обмеженій нею кількості.

Відповідно до статті 27 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України.

Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару вищезазначених видів контролю.

До основних заходів нетарифного регулювання відносяться:

- ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій;

- застосування спеціальних заходів щодо імпорту товарів в Україну;

- процедура реєстрації зовнішньоекономічних контрактів;

- процедура видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- дозвільна система служби експортного контролю;

- сертифікація товарів, що ввозяться в Україну;

- дозвільна система органів державної влади, що здійснюють санітарно-епідеміологічний, ветеринарний, фітосанітарний, радіологічний, екологічний та інші види контролю;

- реєстрація лікарських засобів, виробів медичного призначення, імунобіологічних препаратів, харчових добавок [19, с.61].

Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій.

Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій запроваджено згідно із статтею 16 Закону України від 16.04.91 № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність". Рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції з визначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму. Зазначені рішення щорічно переглядаються.

Державна митна служба щомісячно подає Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції інформацію про обсяги здійсненого субєктами зовнішньоекономічної діяльності України експорту до ЄС сталеливарних виробів, охоплених зазначеними угодами, у вартісних та кількісних показниках.

Підставою для митного оформлення таких товарів, що переміщуються через митний кордон України, є ліцензія, видана Мінекономіки та з питань європейської інтеграції, відповідно до якої митний орган здійснює облік товарів, що експортуються чи імпортуються.

Процедура видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.95 № 481/95-BP. Цей Закон, зокрема, визначає основні засади державної політики щодо регулювання експорту, імпорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів [19, с.64].

Ліцензії на право імпорту, експорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються окремо на кожний вид зовнішньоекономічної діяльності терміном на 5 років Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції.

Україна підтримує зусилля міжнародного співтовариства щодо створення ефективних систем контролю в галузі експорту, які створюються з метою запобігання розповсюдженню зброї масового знищення та засобів її доставки, здійснює контроль за експортом звичайних видів озброєнь та військової техніки, тому є учасницею основних міжнародних режимів нерозповсюдження. Для забезпечення взятих Україною зобовязань в галузі експортного контролю до роботи з питань державного експортного контролю залучаються центральні органи виконавчої влади України. Відповідну роль у забезпеченні державного експортного контролю відіграє Державна митна служба України.

Державний експортний контроль в Україні здійснюється відповідно до Закону України від 20.02.03 № 549-IV "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання".

Державний експортний контроль - комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їх використанням юридичною чи фізичною особою, що здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю та іншими державними органами з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобовязань України. (стаття 1 Закону України)

Товари військового призначення - це озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка;

Товари подвійного використання - це окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення які можуть бути використані у військових чи терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення.

Статтею 6 згаданого вище Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" визначено, що реалізацію політики в галузі державного експортного контролю забезпечують спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, уповноважені згідно із законодавством здійснювати заходи в галузі державного експортного контролю [19, с.67-68].

Указом Президента України від 17.04.02 № 342/2002 "Питання Державної служби експортного контролю" (із змінами та доповненнями) Державна служба експортного контролю України визначена як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю.

Списки товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.03 № 1807.

Прийняття до митного оформлення товару, що підлягає експортному контролю, або пропуск такого товару через митний кордон України, здійснюється лише за наявності дозвільного документу Державної служби експортного контролю України.

Сертифікації товарів, що ввозяться в Україну.

Правові засади сертифікації товарів, що ввозяться в Україну установлено Декретами Кабінету Міністрів України від 08.04.93 № 30-93 "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" та від 10.05.93 № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію" правові основи державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов`язаних з якістю продукції.

Правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, організаційні форми їх функціонування на території України встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 10.05.93 № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію". Статтею 18 цього Декрету Кабінету Міністрів України встановлено, що відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, обовязковим вимогам норм і стандартів, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, виданим або визнаним Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації або уповноваженим (акредитованим) ним органом [27, с.79].

Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації на підставі виданих сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання іноземного сертифіката включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції.

Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перелік продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затверджується наказами Держстандарту та постійно актуалізується.

Порядок митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов`язковій сертифікації в Україні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.97 № 1211.

На виконання Заходів щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.97 № 244, в Україні видано:

- Закон України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 № 2406-III;

- Закон України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" від 17.05.2001 № 2407-III;

- Закон України "Про стандартизацію" від 17.05.2001 № 2408-III.

Реалізація вимог цих законодавчих актів буде сприяти усуненню технічних бар`єрів у торгівлі а отже і спрощенню митних процедур.

Санітарно-епідеміологічний контроль.

Базовим законодавчим актом для регулювання відносин, пов`язаних з провадженням санітарно-епідеміологічного контролю, є Закон України від 24.02.94 № 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

Відповідно до статті 16 цього Закону можна ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) лише за наявності даних щодо безпеки для здоровя населення.

Перелік та зміст цих даних встановлюється головним державним санітарним лікарем України [29].

У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Відповідно до статті 28 Закону України від 06.04.2000 № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" санітарна охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом у пунктах пропуску через державний кордон та на всій території України. Правила санітарної охорони території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Ввезення на територію України товарів не допускається у разі якщо під час проведення санітарно-епідеміологічного нагляду встановлено, що:

- їх ввезення заборонено законодавством у звязку з небезпекою для життя і здоровя людей;

- товаросупровідна документація не містить відомостей щодо їх безпеки для життя і здоровя людей;

- їх ввезення може спричинити масові інфекційні захворювання або отруєння людей [27, с.80].

Окремою постановою (від 24.04.99 № 696) Кабінет Міністрів України затвердив Правила санітарної охорони території України.

На вимогу Європейської Комісії Міністерством охорони здоров`я при активній участі Держмитслужби розроблено Порядок проведення медичного (санітарного) огляду вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України, який визначає перелік товарів, що підлягають обов`язковому санітарному контролю у пунктах пропуску, та установлює чіткі організаційні положення з питань взаємодії органів санітарного контролю та митних органів з метою спрощення процедур переміщення товарів через митний кордон України.

Фітосанітарний контроль.

Правові основи здійснення фітосанітарного контролю визначено Законом України від 30.06.93 № 3348-XII "Про карантин рослин", дія якого спрямована на запобігання завезенню та поширенню відсутніх на території України небезпечних шкідників, хвороб рослин і бурянів.

Під карантином рослин розуміється правовий режим, що передбачає систему державних заходів, спрямованих на захист рослин, продукції їх переробки, сировини, окремих вантажів тощо від карантинних обєктів.

Згідно зі статтею 11 Закону фітосанітарному контролю підлягають усі підкарантинні матеріали та обєкти, що перетинають державний кордон України та межі особливих карантинних зон.

Ввезення в Україну підкарантинних матеріалів провадиться за наявності:

- фітосанітарного сертифіката, що видається державними органами з карантину і захисту рослин країни-експортера;

- карантинного дозволу на імпорт, що видається Головною державною інспекцією з карантину рослин України.

- Митне оформлення вантажів проводиться після здійснення фітосанітарного контролю [23, с.406].

Підкарантинні та підконтрольні матеріали, що ввозяться в Україну, а також транзитні вантажні засоби і тара у пунктах перетинання державного кордону України (морські, річкові порти, аеропорти, залізниці, автостанції, головпоштампти) підлягають фітосанітарному контролю державними інспекторами з карантину рослин. У пунктах призначення підкарантинні і підконтрольні матеріали підлягають вторинному карантинному догляду, а митне оформлення - при наявності погодження державного інспектора фітосанітарної служби.

Ветеринарний контроль.

Охорона території України від занесення з території інших держав збудників інфекційних хвороб тварин, провадження державного ветеринарного контролю за якістю та безпекою продукції тваринного походження, що переміщується через митний кордон України, визначено Законом України від 25.06.92 № 2498-XII "Про ветеринарну медицину".

Відповідно до статті 14 цього Закону підприємства, установи, організації України, іноземні субєкти господарської діяльності мають право ввозити з-за кордону ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки, зареєстровані в Україні.

Не зареєстровані в Україні ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки можуть ввозитися на територію України для:

- реєстрації в Україні;

- експонування під контролем державних установ ветеринарної медицини на виставках, ярмарках і конференціях, для науково-виробничих цілей тощо (без права реалізації) [23, с.415].

У разі стихійного лиха, катастрофи, епізоотії тощо за окремим рішенням Державного департаменту ветеринарної медицини та у визначеному ним порядку може бути дозволено ввезення не зареєстрованих в Україні ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок за наявності документів, що підтверджують їх реєстрацію і використання в країнах-виробниках.

Відповідно до статті 17 Закону державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні та транспорті здійснюються регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами).

Державний ветеринарно-санітарний контроль на державному кордоні та транспорті здійснюється за наявності оригіналів документів, виданих державною ветеринарною службою країни-відправника, з урахуванням її епізоотичного стану та за умови виконання ветеринарних вимог України щодо імпорту вантажів.

Митне оформлення обєктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що надійшли за імпортом, здійснюється після проведення їх ветеринарно-санітарної експертизи державною лабораторією ветеринарної медицини за місцем призначення вантажів.

Делись добром ;)