Тарифне та нетарифне регулювання зовнішньо-економічної діяльності в Україні

курсовая работа

Розділ 2. Аналіз тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) в Україні

Тарифне (митне) регулювання одним із найбільш поширених у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Практично всі країни світу за його допомогою вирішують найрізноманітніші завдання: від захисту вітчизняного виробника до поповнення державного бюджету за рахунок коштів, вилучених на кордоні.

Засади тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, визначені ст.2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" [5] та ст.3 Закону України "Про систему оподаткування", якими встановлюються принципи зовнішньоекономічної діяльності, а також побудови та призначення системи оподаткування.

Серед основ тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності можна виокремити, зокрема такі:

- принцип юридичної рівності і недискримінації, що серед іншого полягає у рівності перед законом усіх субєктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності та забороні будь-яких, крім передбачених законодавством, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація субєктів зовнішньоекономічної діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- принцип верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для субєктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

- принцип обовязковості, що полягає у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про обєкти оподаткування та встановленні відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- принцип стабільності, який реалізується шляхом забезпечення незмінності податків і зборів (обовязкових платежів) та їхніх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- принцип економічної обґрунтованості щодо встановлення податків і зборів (обовязкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- принципи компетенції та єдиного підходу, що реалізуються шляхом встановлення і скасування податків і зборів (обовязкових платежів), а також пільг їх платникам відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами та забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обовязковим визначенням платника податку і збору (обовязкового платежу), обєкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обовязкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обовязкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг [12, с.287].

Митний тариф - цінова категорія, яка вимагає індивідуального підходу до обґрунтування мита за кожним конкретним товаром на основі аналізу національних та інтернаціональних витрат і цін. За ситуації, коли митний тариф визначається на основі різниці між світовими і національними цінами, він виконує стимулюючу функцію, тобто вирівнює умови конкуренції для імпортних і національних товарів, не створюючи переваг для жодного з них. Коли ж мито встановлюється вище різниці між національними і світовими цінами, тобто обмежує ввезення на національний ринок імпортних товарів, митний тариф виконує протекціоністську функцію. Якщо ж ввізне мито встановлене нижче різниці між національними і світовими цінами, то створюються сприятливі умови для іноземних товарів і виконується імпорт товарів до країни [18, с.15].

Митний тариф України, згідно із Законом України "Про Митний тариф України", являє собою систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів. До чинного Митного тарифу України входить понад 11 тисяч тарифних статей.

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України та входить до податкової системи України як загальнодержавний податок, що встановлюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України і справляється на всій території України.

До того ж, під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів законодавець розуміє обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (ч.1 ст.2 Закону України "Про систему оподаткування").

В Україні, згідно із Законом України "Про Єдиний митний тариф" [1]., за способом нарахування, застосовуються такі види мита:

- адвалерне (нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом);

- специфічне (нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, які обкладаються митом);

- комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Залежно від напряму переміщення товарів, мито можна класифікувати як:

- ввізне (нараховується при ввезенні товарів на митну територію України);

- вивізне (нараховується на товари та інші предмети при їхньому вивезенні за межі митної території України).

Ввізне мито, перелік ставок якого містить Митний тариф України, затверджений відповідним Законом, є диференційованим:

- повні (загальні) ставки;

- преференційні ставки;

- пільгові ставки [18, с.17].

Вивізне мито на сьогоднішній день застосовується лише до певних товарів, як-то наприклад, жива худоба та шкірсировина, брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їхнім використанням, відходи та брухт чорних металів, насіння деяких видів олійних культур.

Не залишимо поза увагою і особливі види мита, такі, як:

- антидемпінгове;

- компенсаційне;

- спеціальне

Зазначені види мита застосовуються в рамках захисту національного товаровиробника від демпінгового, субсидованого та зростаючого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, згідно з Законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" [4], "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" [3] та "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" за результатами розслідувань, що проводяться Міністерством економіки. Особливі види мита застосовуються відповідно до рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, які визначають розміри, порядок сплати та строки застосування цих видів мита.

Антидемпінгове, компенсаційне та спеціальне мито є дієвим протекціоністським заходом від недобросовісної економічної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Нарахування мита, здійснюється митними органами України відповідно до положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" і ставок Митного тарифу України або відповідних законів про ставки вивізного (експортного) мита, чинними на день подання митної декларації, і сплачується у валюті України. Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, - підприємствам звязку та вноситься до державного бюджету України [23, с.379].

Згідно з ч.2 ст.9 Бюджетного кодексу України передбачені податковими законами України, зокрема загальнодержавні податки, збори (обовязкові платежі), до яких належить ввізне/вивізне мито, визнаються податковими надходженнями бюджету.

Регулятивність митного тарифу при захисті національного ринку може реалізуватись через систему ескалації мита, тобто збільшення митної ставки залежно від ступеня обробки товару. При проведенні системної регулятивної політики імпортерам створюються умови, за яких економічно недоцільне ввезення готових виробів, а рентабельно налагодження відповідного виробництва в потенційній країні імпорту.

Крім цього, функціональна регулятивність митного тарифу проявляється в тому, що він є інструментом раціонального використання іноземної валюти в країнах із незначними валютними резервами, а також у реалізації соціальних цілей. Так, високі митні тарифи на предмети розкоші і деякі готові вироби стримують їх імпорт, тоді як зниження ставок мита на товари широкого вжитку і сировину для промисловості стимулюють дані товаропотоки до країни. Дана модель тарифної політики країни сприяє раціональному використанню іноземної валюти виходячи із загальноекономічних інтересів та суттєвих потреб країни.

Безперечно, домінуючими функціями застосування митного тарифу є акумуляція доходів та захист національного ринку від іноземної конкуренції. Моделі використання митного тарифу з метою виконання фіскальної функції можуть бути найрізноманітнішими. Одна з них базується на обовязковому впровадженні мита відносно товарів широкого вжитку, при цьому ставки мита утримуються на низькому рівні з метою максимізації митних надходжень до Державного бюджету. Низькі ставки мита стимулюють імпортерів до офіційного отримання імпортного вантажу, а не до пошуку контрабандних шляхів. У свою чергу, широке охоплення імпортним митом великої кількості товарних позицій дає можливість країні мати великі обсяги товарів [27, с.76].

Фіскальної мети може бути досягнуто через митне оподаткування тільки певної категорії товарів, але при цьому ставки мита мають бути значно вищі, ніж у першому варіанті, щоб зберегти певний рівень митних надходжень. Можливе також використання варіанта впровадження єдиної низької ставки мита на всі товари, що перетинають митний кордон країни незалежно від напряму руху, - експорт, імпорт, транзит, але це може мати тільки тимчасовий фіскальний ефект, оскільки реакція торговельних партнерів буде адекватною, що знизить обсяги зовнішньоекономічної діяльності.

Застосування митного тарифу завжди виконує фіскальну функцію, оскільки митний тариф завжди є податком, який є засобом поповнення державної казни і покривається за рахунок кінцевого споживача. Ефект фіску прямо залежить від митної ставки. Якщо вона незначна, то й ефект від даного податку невеликий, а якщо розмір ставки підвищується, то й посилюється податковий ефект.

Окремо треба звернути увагу на такі спеціальні імпортні процедури, як запровадження тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари та додатковий імпортний збір, які використовуються з метою мінімізації впливу світової фінансового кризи на стан платіжного балансу України і по своїй суті належать до заходів тарифного регулювання.

Так, співробітництво в рамках Світової організації торгівлі (далі - СОТ) передбачає зведення до мінімуму барєрів у торгівлі між країнами-учасницями, що суттєво вплинуло на тарифне та нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Хоча Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ/СОТ) не забороняє захист національної економіки, проте передбачає, що вона має будуватися на економічно обґрунтованих митних тарифах, а не на інших комерційно обмежувальних заходах. Мета цього правила - чітке визначення обсягу захисту національного товаровиробника і зведення до мінімуму, включно до скасування, повязаних з ним захисних заходів, таких як ліцензування імпорту та експорту, кількісні обмеження, тарифні квоти, сертифікація, субсидування тощо [28, с.165].

Однією з основних вимог для вступу України до СОТ було зменшення ставок мита, що поступово імплементуватиметься згідно з розкладом поступок та зобовязань України, що є невідємною частиною Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі.

Водночас, у рамках СОТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року) є домовленість, згідно з якою країни-члени в разі критичного стану свого платіжного балансу можуть використовувати заходи, що базуються на ціні товару та включають в себе додаткові імпортні збори, вимоги щодо імпортних депозитів, а також інші аналогічні торговельні заходи, що впливають на ціни імпортованих товарів. До того ж, заходи, які базуються на ціні та встановлюються в звязку з платіжним балансом можуть прийматися країною-членом додатково до мита, зафіксованого Списку поступок згідно з процедурою повідомлення інших країн-членів, яка передбачена цією домовленістю [27, с.77].

Необхідно також відмітити, що на дієвість та ступінь регулювання зовнішньоекономічних відносин засобами митно-тарифного оподаткування безпосередній вплив має внутрішньонаціональна податкова система. Важливою умовою ГАТТ/СОТ щодо регулювання експорту та імпорту є неупередженість внутрішньої податкової системи до експортних та імпортних товарів і послуг. Тобто тільки митні тарифи повинні впливати на різницю в ціні імпортних та вітчизняних товарів, визначаючи їх відносний рівень конкурентоспроможності.

Основним показним діяльності субєктів зовнішньоекономічної діяльності є експортно-імпортні поставки товарів, робіт та послуг. Тому проведемо аналіз зовнішньої торгівлі субєктів зовнішньоекономічної діяльності. Загальна товарна структура зовнішньої торгівлі України представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Обсяги зовнішньої торгівлі за 2009-2011 роки [29]. млн. дол. США

Показники

2009 рік

2010 рік

2011 рік

січень

Відхилення базового періоду до

2010 року

Експорт

39649924

4133750

4625160

1687626

Імпорт

48957957

4964201

3425206

-43993756

Сальдо

-9308033

-39649924

1199954

-

За результатами проведеного аналізу видно, що експорт товарів та послуг за 2010 рік в порівнянні з 2010 та 2009 роком збільшився на 16876 млн. дол. В свою чергу імпорт товарів та послуг знизився на 43993 млн. дол.

Відємне сальдо зовнішньоторговельного балансу за 2009 рік в розмірі - 9308033 та - 39649924 млн. дол. за 2010 рік.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, на 1 січня 2010 р. склав 40 млрд. дол. США, що на 12,3% більше обсягів інвестицій на початок 2009р.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіку країни, з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці тощо, за 2010 рік склав 7,9 млрд. дол., що на 67,1% більше приросту за 2009 р.

Інвестиції надійшли зі 123 країн світу. Майже половина внесеного обсягу прямих інвестицій належить інвесторам із трьох країн: Кіпру (21,5%), Німеччини (16,5%) та Нідерландів (10%), ще майже 30% інвестицій надійшли з Австрії, Сполученого Королівства, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки, Франції та Швеції.

Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено на підприємствах промисловості (27,6% загального обсягу прямих інвестицій в Україну). Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій внесено в металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів; у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів; машинобудування і хімічну та нафтохімічну промисловість.

У фінансових установах акумульовано 16,3% прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 10,4%, в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, - 8,6%.

Обсяг прямих інвестицій з України в економіку країн світу на 1 січня 2011 р. становить 6,2 млрд. дол.

Прямі інвестиції з України здійснено в 52 країни світу, переважна їх частка (92,9%) спрямована до Кіпру [29].

16 травня 2008 року України стала повноправним членом Світової організації торгівлі (СОТ). Членство у СОТ розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України. Міжнародний досвід свідчить, що країни - члени СОТ отримують значні переваги.

Найсуттєвішими перевагами вступу України до СОТ є наступні:

- збільшення іноземних інвестицій в економіку України;

- зменшення тарифних i нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинутих країн світу i, відповідно, збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції;

- одержання українськими товарами режиму найбільшого сприяння, а також національного режиму щодо внутрішнього оподаткування та регулювання у торговельному просторі всіх країн - членів СОТ;

- можливість захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торгових спорів СОТ [26, с.87].

Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою широкого кола засобів тарифного регулювання, кількість яких постійно зростає, виходячи з потреб світової ринкової економіки та з огляду на міжнародні зобовязання України.

Делись добром ;)