Тарифне та нетарифне регулювання зовнішньо-економічної діяльності в Україні

курсовая работа

Розділ 1. Економічна сутність регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)

Всі держави світу повязані між собою складними схемами зовнішньоекономічних відносин - торгівлею, переміщенням капіталів, робочої сили, валютними операціями тощо. Зовнішньоекономічні відносини будь-якої країни розвиваються на основі міжнародного поділу праці та відкритості економіки.

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності субєктів господарювання сприяє включенню національної економіки в світові господарські процеси, підвищенню її конкурентоспроможності на світових ринках, підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню всіх ресурсів, ліквідації дефіциту, підвищенню рівня життя населення, розвязанню багатьох соціальних та екологічних проблем.

Зовнішньоекономічна діяльність - це сукупність відносин субєктів господарської діяльності України та іноземних субєктів господарювання, побудованих на принципах взаємної вигоди, еквівалентного обміну і дотримання положень міжнародного права [17, с.43].

Законом України "Про економічну самостійність України" від 3 серпня 1990 р. встановлено, що Україна самостійно здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосередню участь у міжнародному поділі праці та розвиває економічне співробітництво з іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди.

Основними видами (обєктами) зовнішньоекономічної діяльності є:

- Зовнішня торгівля (експорт, імпорт товарів, послуг).

- Наукова, науково-технічна, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними субєктами господарської діяльності.

- Міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами.

тарифне зовнішньоекономічний нетарифне регулювання

- Кредитні та розрахункові операції між субґєктами зовнішньоекономічної діяльності.

- Спільна підприємницька діяльність, що включає створення спільних підприємств, проведення спільних господарських операцій, спільне володіння майном.

- Підприємницька діяльність, повязана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних обєктів власності.

- Організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, ярмарок, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів, які здійснюються на комерційній основі;

- Товарообмінні (бартерні) операції.

- Орендні операції.

- Операції з придбання, продажу, обміну валюти на валютних аукціонах, біржах, міжбанківському валютному ринку.

- Роботи на контрактній основі фізичних осіб [17, с.45-46].

Інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно забезпечити:

- захист економічних інтересів України і законних інтересів субєктів зовнішньоекономічної діяльності;

- створення однакових можливостей для субєктів зовнішньоекономічної діяльності з ціллю розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, використання доходів і здійснення інвестицій;

- розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється виходячи з наступних цілей: забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку [17, с.46].

Методи регулювання зовнішньої торгівлі можна розділити на такі:

- тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів;

- нетарифні - квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін. Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД [19, с.27].

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає створення певних умов та механізмів для ефективного розвитку відносин субєктів господарювання в різних країнах.

Мета регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає у:

- сприянні забезпеченню збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;

- стимулюванні прогресивних структурних змін в економіці;

- створенні найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур зарубіжних країн;

- захисті економічних інтересів субєктів зовнішньоекономічної діяльності;

- створенні рівних можливостей для всіх субєктів зовнішньоекономічних відносин незалежно від форм власності;

- заохоченні до конкуренції та ліквідації монополізму в цій сфері [19, с.31].

В основу регулювання зовнішньоекономічної діяльності покладені принципи:

- адекватності національним інтересам та забезпеченню економічної безпеки країни;

- врахування вимог сучасного світового розвитку, поділу праці, глобалізаційних процесів;

- формування нової моделі зовнішньоекономічного розвитку, зорієнтованої на європейську інтеграцію, набуття повноправного членства в ЄС;

- забезпечення відповідно до світових стандартів і критеріїв оптимальних параметрів відкритості національної економіки;

- паритетності у відносинах з іншими державами;

- демократизації, демонополізації та деідеологізації зовнішньоекономічних звязків;

- підтримки експортного виробництва на основі критеріїв ефективності та конкурентоспроможності [19, с.32].

Субєктами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності виступають:

- держава;

- недержавні органи управління, економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки тощо), які діють на основі статутних документів;

- безпосередньо субєкти зовнішньоекономічної діяльності (підприємства, фірми, організації); міждержавні та міжрегіональні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності (СОТ, ГАТТ, ЄБРР, МВФ).

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

- відповідних законів України;

- засобів тарифного і нетарифного регулювання;

- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного);

- рішень недержавних органів управління економікою;

- укладених угод між субєктами зовнішньоекономічної діяльності [19, с.35].

Згідно з Законами і відповідно до ситуації на території України для іноземних субєктів господарювання можуть запроваджуватися такі правові режими діяльності:

- національний режим, який забезпечує рівні умови (права та обовязки) з українськими субєктами господарювання;

- режим, найбільшого сприяння, який означає, що іноземні субґєкти господарювання мають більше прав, преференцій та пільг щодо мита, податків, зборів, ніж інші учасники зовнішньоекономічної діяльності;

- спеціальний режим, який застосовується до територій, означених як спеціальні економічні зони, до території митних союзів та в окремих випадках [19, с.36].

Найвищим органом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Верховна Рада України. До її компетенції, крім прийняття, зміни, скасування законів, належить затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики держави.

Кабінет Міністрів України вживає заходів до реалізації, координації зовнішньоекономічної діяльності; укладає міжурядові договори, забезпечує їх виконання; формує платіжний баланс, зведений валютний план держави.

Національний банк України здійснює зберігання та використання золотовалютного резерву та інших коштовностей, регулює курс національної валюти до грошових одиниць інших держав, виконує облікові та представницькі функції.

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, здійснює заходи нетарифного регулювання, проводить антидемпінгові розслідування тощо.

Державна митна служба України забезпечує митний контроль, Антимонопольний комітет та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі виконують функції регулювання та контролю відповідно до своїх повноважень [22, с.136].

На регіональному рівні управління та регулювання зовнішньоекономічної діяльності виконують органи місцевого управління цієї сфери в межах своєї компетенції.

Недержавне регулювання ЗЕД відбувається наступними організаціями:

1) Товарними, фондовими, валютними біржами. Через ці інститути регулюється попит і пропозиція на товари. Економічний аспект проявляється у тому, що біржа - це гуртовий ринок і водночас тонкий інструмент реального ціноутворення.

Концентрація та централізація величезних товарних мас на готівкових біржах і фінансових ресурсів як з реальним товарним покриттям, так і без нього на строкових біржах дозволяють сформувати економічно обґрунтовану у тому числі прогнозовану ціну, увязати рух товарних і грошових потоків, зєднати виробництво і споживання, полегшити планування господарської діяльності численних контрагентів угод [27, с.75].

2) Торговельно-промислова палата (ТПП), асоціації та інші організації координаційного типу. Завданнями торгово-промислових палат е:

а) надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним законодавством, сприяння поширенню, зокрема через засоби масової інформації, знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та правила торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємців сприяння в організації інфраструктури інформаційного обслуговування підприємництва;

в) надання послуг для здійснення комерційної діяльності іноземним фірмам та організаціям,

г) встановлення і розвиток звязків з іноземними підприємцями, а також організаціями, що обєднують або представляють їх, участь у роботі міжнародних неурядових організацій та інших спільних організацій;

д) сприяння розвитку торгових та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, участь у розробленні правил професійної етики у конкуренції для різних сфер підприємницької діяльності, галузей економіки, спілок та обєднань підприємств;

е) виконання інших завдань, передбачених її статутом. Асоціація підприємців України, Асоціація малих підприємств виконують подібні завдання, що виконує ТПП.

3) Міжнародні організації типу МВФ, Світовий Банк (СБ), Всесвітня Торгова Організація (ВТО) [27, с.76].

МВФ - основною діяльністю фонду є сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері, розширенні та збалансованості росту міжнародної торгівлі і відповідному поліпшенню макроекономічних умов країн членів.

Основні завдання МВФ: визначення паритету та курсу валют, відміна обмежень у поточних операціях, консультування з валютних і фінансових операцій. ВТО - її головна мета: сприяння розвитку торгівлі як засобу економічного зростання та розвитку; вдосконалення технологій.

СБ - головне завдання Банку полягає у стимулюванні приватних іноземних капіталовкладень шляхом надання гарантій чи шляхом прямої участі, а також у сприянні міжнародної торгівлі та підтриманні платіжних балансів.

Таким чином, регулювання зовнішньоекономічної діяльності відбувається на двох рівнях - державному та недержавному.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, здійснюваних правомочними державними установами з метою підтримки зовнішньоекономічної рівноваги, стимулювання прогресивних зрушень у структурі експорту та імпорту, заохочення припливу іноземного капіталу.

Недержавне регулювання здійснюється різними фінансовими інститутами та організаціями, які сприяють розвитку міжнародних економічних відносин та впроваджуються регуляторну політику у міжнародній економіці.

Делись добром ;)